ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.01.2015Справа № 910/21886/14
За позовом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості"
до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
про стягнення 1 042 882,99 грн.
Головуючий суддяСтасюк С.В.
СуддяБосий В.П.
СуддяКотков О.В.
Представники сторін:
від позивача Зорєва Н.В. (дов. № 1.4-24/48 від 29.07.2013 року)
від відповідача Кілеса П.В. (дов. № 2432-03/558 від 27.10.2014 року)
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27 січня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 1 042 882,99 грн.
Позов мотивовано тим, що за результатами перевірки Державної фінансової інспекції у м. Києві господарської діяльності позивача було встановлено, що за укладеними Договором оренди № 20 від 18.01.2005 року, Договором № 2 від 18.01.2005 року, Договором № 2-06 від 15.02.2006 року, Договором № 2-07 від 25.05.2007 року, Договором № 2-08 від 01.09.2008 року. Договором № 18/09 від 23.06.2009 року, Договором № 2/10 від 25.01.2010 року, Договором № 6/11 від 01.03.2011 року, Договором № 7/11 від 01.03.2011 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованих нежитлових приміщень та надання комунальних послуг дебіторська заборгованість по розрахункам з орендарем правонаступником якого є відповідач в сумі 1 042 882,99 грн. не обліковувалась.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/21886/14 та призначено справу до розгляду на 18.11.2014 року.
14.11.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов. У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що відповідач не був стороною спірних договорів чи додаткових угод, відповідні рахунки відповідачу не виставлялися, а отже у останнього відсутні правові підстави для їх оплати. Відповідач стверджує, не має підстав сплачувати позивачу кошти за надані ним послуги за відсутності документів, що підтверджують факт взяття бюджетного зобов'язання, а саме договорів та актів приймання-передачі послуг. Крім того, відповідач посилається на те, що наданими послугами не користувався, відповідних договірних зобов'язань на себе не брав.
У судовому засіданні 18.11.2014 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду.
Представники сторін в судовому засіданні 18.11.2014 року подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.
Розглянувши подане сторонами 18.11.2014 року клопотання про продовження строку вирішення спору, суд приходить до висновку про його задоволення.
Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.11.2014 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 18.12.2014 року.
17.12.2014 року представник позивача надав додаткові пояснення по справі. В поданих поясненнях представник позивача зазначив, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) є правонаступником Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт).
Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суд, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Суд дослідивши матеріали справи, враховуючи категорію спору та те, що спір між сторонами відноситься до складного і для вирішення якого виникла необхідність введення до складу суду додатково ще двох суддів, вирішив здійснювати розгляд справи № 910/21886/14 колегіально у складі трьох суддів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 року призначено колегіальний розгляд справи № 910/21886/14.
Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 року справу № 910/21886/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Стасюка С.В., судді Босого В.П., судді Коткова О.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.12.2014 року справа № 910/21886/14 прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Стасюка С.В., судді Босого В.П., судді Коткова О.В., розгляд справи призначено на 27.01.2015 року.
25.12.2014 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог.
26.01.2015 представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав додаткові пояснення по справі.
В судовому засіданні 27.01.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник позивача в судовому засіданні 27.01.2015 року проти позову заперечив, надав пояснення по суті спору.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
18.01.2005 року між Фондом державного майна України (орендодавець) та Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (орендар) укладено Договір оренди № 20 (далі - Договір оренди).
Відповідно до пункту 1.1. Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (майно), площею 2094,3 кв. м., що розміщене в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Горького, 174 та знаходиться на балансі Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (балансоутримувач).
Згідно з пунктом 5.10. Договору оренди орендар зобов'язується укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
В подальшому між балансоутримувачем та орендарем були укладені договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованих нежитлових приміщень та надання комунальних послуг орендарю, а саме: Договір № 2 від 18.01.2005 року, Договір № 2-06 від 15.02.2006 року, Договір № 2-07 від 25.05.2007 року, Договір № 2-08 від 01.09.2008 року. Договір № 18/09 від 23.06.2009 року, Договір № 2/10 від 25.01.2010 року, Договір № 6/11 від 01.03.2011 року, Договір № 7/11 від 01.03.2011 року.
За вищезазначеними договорами орендар відшкодовував балансоутримувачу вартість комунальних послуг та утримання нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Горького, 174.
Відшкодування витрат здійснювалося згідно розрахунків та затвердженого переліку послуг сторонніх організацій і фактичних витрат на утримання орендованих нежитлових приміщень та надання комунальних послуг за договорами відшкодування витрат.
Сторонніми організаціями надавалися послуги щодо вивозу сміття, дезінфекції, надання теплової енергії та електроенергії, водопостачання та водовідведення, обслуговування ліфтів, охорони тощо.
Орендарю, відповідно до договорів відшкодування витрат, балансоутримувач виставляв рахунки, які орендарем оплачувалися до 01.12.2011 року.
Після грудня 2011 року проводилась процедура реорганізації Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі - Держспоживстандарт) на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 року № 1152-р "Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі" щодо можливості забезпечення здійснення покладених на зазначене міністерство Указом Президента України від 21.05.2011 року № 634 функцій і повноважень Міністерства економіки, Міністерства промислової політики, Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва і Державної служби технічного регулювання, що припиняються, тому балансоутримувачем рахунки за договорами відшкодування витрат орендарю тимчасового не виставлялися.
Під час проведення процедури реорганізації Держспоживстандарту, рахунки за договорами відшкодування витрат орендарю тимчасово не виставлялися.
На 2012 рік орендар не уклав з балансоутримувачем договір на відшкодування витрат, але продовжував орендувати нежитлові приміщення в будівлі по вул. Горького, 174 у м. Києві, згідно Договору оренди від 18.01.2005 року № 20. Відшкодування витрат орендарем за період грудень 2011 року та січень - червень 2012 року балансоутримувачу не здійснювалося.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.05.2012 року № 285-р "Про передачу будівлі у м. Києві" було прийнято пропозицію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо передачі зазначеному міністерству із закріпленням на праві оперативного управління будівлі по вул. Горького, 174 у м. Києві для розміщення його структурних підрозділів.
20.06.2012 року згідно Акту приймання-передачі, затвердженого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, було здійснено передачу будівлі по вул. Горького, 174 у м. Києві.
В березні 2014 року Державною фінансовою інспекцією в м. Києві була проведена ревізія господарської діяльності Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" за період 02.04.2010 року по 28.02.2014 року.
За результатами проведення ревізії складено акт № 072-30/2166 від 12.06.2014 року.
Відповідно до акту № 072-30/2166 від 12.06.2014 року під час проведення ревізії було здійснено перевірку бухгалтерського обліку позивача та виявлено, що дебіторська заборгованість по розрахункам з орендарем в сумі 1 042 882,99 грн. не обліковувалась. Оплата послуг здійснювалась позивачем за рахунок отриманих доходів та списувалась на витрати підприємства, внаслідок чого підприємством покрито витрати сторонньої організації в сумі 1 042 882,99 грн.
23.06.2014 року листом № 26-072-14-14/8466 Державна фінансова інспекція у м. Києві звернулась до позивача з вимогою вжити заходів щодо усунення виявленого порушення.
Позов мотивовано тим, що відповідач як правонаступник Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики має відшкодувати позивачу понесені ним витрати на утримання орендованих нежитлових приміщень та надання комунальних послуг в розмірі 1 042 882,99 грн.
У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що відповідач не був стороною спірних договорів чи додаткових угод, відповідні рахунки відповідачу не виставлялися, а отже у останнього відсутні правові підстави для їх оплати. Відповідач стверджує, не має підстав сплачувати позивачу кошти за надані ним послуги за відсутності документів, що підтверджують факт взяття бюджетного зобов'язання, а саме договорів та актів приймання-передачі послуг. Крім того, відповідач посилається на те, що наданими послугами не користувався, відповідних договірних зобов'язань на себе не брав.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з частиною 1 статті 287 Господарського кодексу України, орендодавцем щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.
Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (пункт 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до наказу Фонду Державного майна України від 22.08.2000 року № 1765 (v1765224-00) "Щодо роз'яснень і рекомендацій до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" витрати на утримання орендованого майна не входять до орендної плати і повинні окремо компенсуватись орендарем орендодавцю.
Відповідно до акту Державної фінансова інспекція у м. Києві № 072-30/2166 від 12.06.2014 року під час проведення ревізії було здійснено перевірку бухгалтерського обліку позивача та виявлено, що дебіторська заборгованість по розрахункам з орендарем в сумі 1 042 882,99 грн. не обліковувалась. Оплата послуг здійснювалась позивачем за рахунок отриманих доходів та списувалась на витрати підприємства, внаслідок чого підприємством покрито витрати сторонньої організації в сумі 1 042 882,99 грн.
Указом Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 "Про оптимізацію систем центральних органів виконавчої влади" шляхом реорганізації Держспоживстандарту була утворена Державна служба технічного регулювання України.
Указом Президента України від 31.05.2011 року № 634/2011 «Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України» визначено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є правонаступником Державної служба технічного регулювання України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 745-р "Деякі питання підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики" Державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" передано до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 року № 1152-р «Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі» погоджено здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України функцій Державної служби технічного регулювання України, які покладені на нього згідно Указу Президента України від 31.05.2011 року № 634/2011.
Оскільки відповідачем покрито витрати Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики в сумі 1 042 882,99 грн. то заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача як правонаступника Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики підлягають задоволенню.
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, ідентифікаційний код 37508596) на користь Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 2, ідентифікаційний код 32595752) заборгованість у розмірі 1 042 882 (один мільйон сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 99 коп., 20 857 (двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 66 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.02.2015 року
Головуючий суддя Стасюк С.В.
Суддя Босий В.П.
Суддя Котков О.В.