"26" січня 2015 р. справа 804/4453/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)
судді Головко О.В. Ясенова Т.І.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 29.03.2013 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0000251701 від 15.03.2013 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10871,15грн (ас3,20).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 позов задоволений. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0000251701 від 15.03.2013(ас115).
В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує на недійсність правочинів щодо постачання пального по ланцюгу від контрагентів до позивача (ас122).
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно акту №152/17/НОМЕР_1 від 06.03.2013 позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2012 по 31.10.2012 по всьому колу придбання та продажу товарів (послуг), проведеної Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області, за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, позивач декларував отримання товару від ТОВ "РИВС". Безпосереднім постачальником для ФОП ОСОБА_1 було ТОВ "РИВС". За 2011-2012 роки ТОВ "РИВС" сформований податковий кредит від підприємств ТОВ "Пасіфік", ТОВ "Будівництво та реконструкція", ТОВ "Олимп", ПП "СВ Гермес", БПП "Сура", ТОВ "Хімагросервіс", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Інфотерм", ПВП "Форест". У останніх підприємств відсутній податковий кредит, згідно наданих розрахунків коригування задекларувавши податкові зобов'язання здійснюють повернення передплат неіснуючим контрагентам. Відтак не підтверджується постачання товару по ланцюгу постачання, а правочини є недійсними(ас7).
Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області 15.03.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000251701, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 8696,92грн., штрафна санкція 2174,23грн, а всього 10871,15грн (ас20).
Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ "РИВС" укладений договір №02-04/12 від 02.04.2012 поставки продукції в асортименті. Згідно рахунків, видаткових накладних, податкових накладних, актів прийому-передачі на адресу позивача за період з 01.04.2012 по 31.10.2012 поставлений товар. За придбану продукцію позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив ПДВ.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції правильно вказав, що за отриманий товар позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив ПДВ.
Стосовно доводів апеляційної скарги про недійсність правочинів по ланцюгам між ТОВ "Пасіфік", ТОВ "Будівництво та реконструкція", ТОВ "Олимп", ПП "СВ Гермес", БПП "Сура", ТОВ "Хімагросервіс", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Інфотерм", ПВП "Форест", колегія суддів виходить з наступного: по-перше, ФОП ОСОБА_1 не є стороною цих договорів і ніякого відношення до них не має; по друге, відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України.
Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції. Податкова інспекція не заперечувала що податок на додану вартість перерахований контрагентами до бюджету.
Окружний суд дійшов обґрунтованого висновку, що реальність поставок позивачу пального підтверджена платіжними документами про перерахунок коштів, податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, обліковими документами на придбання товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки. Відповідно до положень статті 200 Податкового Кодексу України, ФОП ОСОБА_1 отримав право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначив про це в деклараціях з податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, реєстрація осіб як платників податку здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
ТОВ "РИВС" перебуває в Єдиному державному реєстрі, має свідоцтво платника податку. Доказів виключення з реєстру ТОВ "Пасіфік", ТОВ "Будівництво та реконструкція", ТОВ "Олимп", ПП "СВ Гермес", БПП "Сура", ТОВ "Хімагросервіс", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Інфотерм", ПВП "Форест" податковою інспекцією не представлено.
Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.
Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ФОП ОСОБА_1 при придбанні продукції. Позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.
Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Головуючий: А.В. Суховаров
Суддя: О.В. Головко
Суддя: Т.І. Ясенова