20 лютого 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/480/15-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гомельчука С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до управління Державної міграційної служби України у Херсонській області (далі-відповідач, УДМС) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну від 16 грудня 2014 року № 1/4-21270 та зобов'язання повторно розглянути його заяву щодо надання дозволу на імміграцію в Україну. Позовні вимоги обгрунтував тим, що оскаржуваним рішенням його протиправно позбавлено права на отримання дозволу на імміграцію в Україну, оскільки в рішенні не вказано конкретних законних підстав для відмови. Зі свого боку позивачем дотримано всі вимоги чинного законодавства України для отримання дозволу.
20 лютого 2015 року позивачем надано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача щодо поданої ОСОБА_1 заяви не заперечує. Позовні вимоги не визнає. Надала до суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначила, що підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію слугував лист Управління СБУ України в Херсонській області від 14 листопада 2014 року про доцільність відмови позивачу у наданні дозволу. Вважає, що оспорюване рішення прийнято УДМС у порядку та у спосіб, що передбачені законодавством.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 30 вересня 2014 року громадянин ОСОБА_2 Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до управління Державної міграційної служби України у Херсонській області із заявою про надання йому дозволу на імміграцію в Україну.
16 грудня 2014 року УДМС прийнято рішення № 1/4-21270 про відмову позивачу у наданні зазначеного дозволу з посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію".
Крім того, листом від 13 січня 2015 року № 1/4-235 ОСОБА_1 повідомлено щодо доцільності відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі інформації, отриманої УДМС 14 листопада 2014 року з Управління СБУ в Херсонській області.
Надаючи оцінку обґрунтованості тверджень позивача про протиправність рішення від 16 грудня 2014 року про відмову у наданні позивачу дозволу на імміграцію, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні і порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України регулюється Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до ст. 4 якого, іноземці та особи без громадянства в порядку, визначеному законом України про імміграцію, можуть, зокрема, іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначається Законом України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ (далі - Закон 2491).
За ст. 1 Закону № 2491 імміграція - прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання, а іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання. Порядок надання дозволу на імміграцію в Україну на постійне проживання та перелік документів, необхідних для отримання такого дозволу визначено ст. 9 Закону № 2491.
З метою реалізації положень Закону № 2491 Кабінетом Міністрів України 26 грудня 2002 року винесено постанову № 1983, якою затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію й поданнями про його скасування і виконання прийнятих рішень (далі - Порядок ). Цей Порядок визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію в Україну іноземцям та особам без громадянства, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також повноваження центральних органів виконавчої влади України, підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.
Порядок подання заяви про отримання дозволу на імміграцію, перелік необхідних документів та порядок їх розгляду, крім ст. 9 Закону № 2491, визначені пунктами 11-14, за якими територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби. Регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит.
Суд зазначає, що заперечень з боку відповідача щодо недотримання позивачем порядку подання документів для отримання дозволу не надходило. Документи оформлені правильно та подані у повному обсязі. Підставою для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на імміграцію є п. 6 ст. 10 Закону України "Про імміграцію".
Так, перелік підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на імміграцію передбачений ст. 10 Закону № 2491 та є вичерпним. За пунктом 6 цієї статті дозвіл на імміграцію не надається: в інших випадках, передбачених законами України.
Судом досліджено лист Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 14 листопада 2014 року № 22/9-7753, з якого вбачається, що з метою недопущення загрози засадам національної безпеки України (використання РФ своїх громадян для проведення протиправної діяльності на території України), керуючись п. 6 ст. 10 Закону № 2491, Служба безпеки України вважає за доцільне відмовити громадянину РФ Баязітову ОСОБА_3 у наданні дозволу на імміграцію.
Суд зауважує, що в листі Управління СБУ в Херсонській області не наведено жодних фактів, які б свідчили про наявність підстав вважати позивача особою, що вчиняє протиправну діяльність на території України, яка б загрожувала національній безпеці. Вказаний лист ґрунтується на інформації щодо існування загрози для національної безпеки загалом, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію в південному регіоні України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача не надано суду належних доказів існування інших обставин, що передбачені ст. 10 Закону № 2491, які б надали УДМС підстави для відмови в наданні дозволу на імміграцію, окрім зазначеного листа УСБУ в Херсонській області.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Варто зазначити, що виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у ч.3 ст. 2 КАС України критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що приймаючи спірне рішення, відповідач не надав належної оцінки наявності законних підстав для відмови в наданні позивачу дозволу на імміграцію, тобто діяв необґрунтовано та протиправно, а тому вказане рішення підлягає скасуванню, як таке, що порушує права ОСОБА_1 на залишення в Україні для постійного проживання.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Державної міграційної служби України у Херсонській області від 16 грудня 2014 року № 1/4-21270 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зобов'язати управління Державної міграційної служби України у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 3.1.3