ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" лютого 2015 р. Справа № 809/3863/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Цахнюк Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області
про визнання протиправною відмови в поверненні паспорта громадянина України для виїзду за кордон та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, в якому просить суд визнати протиправною відмову в поверненні йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон, викладену в листі Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області № 15/3074 від 04.09.2014 року, та зобов'язати відповідача повернути йому вказаний паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в силу положень статті 33 Конституції України, статті 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 313 Цивільного кодексу України відмова відповідача в поверненні позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон є порушенням його прав на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, оскільки в кримінальному провадженні до ОСОБА_2 не вжито запобіжних заходів, які б перешкоджали в реалізації цих прав. Також позивач вказує на те, що вирішення питання щодо обмеження виїзду за межі України можливе лише в порядку, визначеному статтею 377-1 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач в судовому засіданні підтримав адміністративний позов та просив його задовольнити повністю. Також додаткового пояснив про те, що його паспорт громадянина України для виїзду за кордон не вилучався як речовий доказ в кримінальному провадженні, а тому не міг бути переданий слідчим на зберігання в органи Державної міграційної служби України. Окрім цього, вказав на те, що згідно інформації наданої Відділом державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, на виконанні вказаного органу державної виконавчої служби немає виконавчих проваджень в яких боржником є ОСОБА_1 .
Управління Державної міграційної служби (надалі - УДМС) в Івано-Франківській області в письмових запереченнях на позовну заяву № 05/15359 від 25.12.2014 року, адміністративний позов ОСОБА_1 не визнало. Заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що закордонний паспорт громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон було передано та прийнято на зберігання Управлінням Державної міграційної служби в Івано-Франківській області на підставі звернення старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УМВС України в Івано-Франківській області Микитин О.П. від 11.08.2014 року № 8/32952 відповідно до пункту 25 Правил оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31.03.1995 року, розділу 3 пункту 24 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду. Вказує на те, що підстава для зберігання та відмови позивачу в поверненні паспорта громадянина України для виїзду за кордон передбачена частиною 8 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», пунктами 22-25 Правил оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення. Окрім цього, відповідач посилається на те, що він не обмежив право позивача на вільне пересування, в тому числі на виїзд за межі України, а тільки тимчасово відмовив у видачі паспорта, оскільки обов'язок дотримання певних процедур, пов'язаних з пересуванням особи по території конкретної країни або за її межі, в тому числі щодо ідентифікації особи в певний визначений законодавством спосіб, отримання паспорта, не може вважатися порушенням права на свободу пересування, оскільки є умовою здійснення такого пересування.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала заперечення проти позову в повному об'ємі.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС) України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено на п'ять днів.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
12 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського відділу УДМС в Івано-Франківській області з заявою про поверненню йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Вказана заява мотивована ОСОБА_1 тим, що вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.01.2014 року його визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченню за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 143, ч. 5 ст. 143 Кримінального кодексу України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України. Також цим вироком суду скасовано запобіжний захід - домашній арешт, вжитий ухвалою суду від 18.10.2013 року. За таких обставин, просив на виконання статті 33 Конституції України, статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» повернути йому паспорт громадянина України для виїзду за кордон, вилучений в ході досудового слідства та направлений на зберігання Івано-Франківському міському відділу УДМС в Івано-Франківській області.
Листом за № 15/3074 від 04.09.2014 року, УДМС в Івано-Франківській області тимчасово відмовило ОСОБА_1 в поверненні йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Такі дії відповідач мотивував тим, що згідно повідомлення Прокуратури Івано-Франківської області від 29.08.2014 року, ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.04.2014 року вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.01.2014 року скасовано, а матеріали кримінального провадження направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказане кримінальне провадження не розглянуте судом, цивільні позови потерпілих до ОСОБА_1 не вирішені, що згідно частини 8 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» є підставою для відмови.
При вирішенні даного спору щодо правомірності дій УДМС в Івано-Франківській області, судом встановлено такі обставини.
Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.01.2014 року у справі № 0907/18973/2012, провадження № 1-кп/344/272/14, визнано ОСОБА_1 невинуватим у пред'явленому обвинуваченню за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 143, ч. 5 ст. 143 Кримінального кодексу України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, скасовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Також даним вироком залишено без розгляду цивільні позови ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.04.2014 року вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.01.2014 року скасовано, а матеріали кримінального провадження № 1-кп/344/272/14 направлено на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.09.2014 року у справі № 0907/18973/2012, провадження № 1-кп/344/272/14, повернуто прокурору обвинувальний вирок по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 143, ч. 5 ст. 143 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 143, ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 143 Кримінального кодексу України.
Вказана ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.09.2014 року скасована ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 27.01.2015 року, а кримінальне провадження направлено на новий розгляд до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Таким чином, як на час надання відповідачем тимчасової відмови в поверненні позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, так і розгляду даної адміністративної справи, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 143, ч. 5 ст. 143 Кримінального кодексу України не завершене та перебуває в провадженні Івано-Франківського міського суду. Також відповідно є нерозглянутими й цивільні позови ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Пунктом 8 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі.
На виконання Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 231 від 31.03.1995 року, якою затверджено Правила оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення (надалі - Правила).
Підпунктом 8 пункту 22 Правил передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у разі, коли щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі.
При цьому, згідно пункту 24 цих Правил, в разі виявлення підстав, зазначених у пункті 22 цих Правил, раніше виданий паспорт може бути тимчасово затримано або вилучено. Також Паспорт тимчасово затримується або вилучається також у разі його підробки, використання для вчинення кримінального правопорушення на території України чи за кордоном або припинення громадянства України.
Пунктом 25 Правил визначено, що у випадках, зазначених у пунктах 22 і 24 цих Правил, тимчасове затримання та вилучення паспорта/проїзного документа здійснюється за рішенням суду, органів прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки, охорони державного кордону, військових комісаріатів, дипломатичних представництв чи консульських установ України. Вилучений паспорт/проїзний документ, якщо інше не встановлено законодавством, повертається територіальному органу або підрозділу, що його видав, з повідомленням про причину вилучення (якщо паспорт/проїзний документ видано за кордоном - МЗС). Територіальний орган або підрозділ, що видав паспорт/проїзний документ, на підставі наявних матеріалів приймає рішення про тимчасове зберігання, знищення або повернення паспорта/проїзного документа особі, якій його оформлено.
Судом встановлено, що в протоколі огляду від 12.07.2012 року, складеному старшим оперуповноваженим в ОВС УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області майором міліції Довганом Ю.Р., при проведенні огляду речей, предметів, документів, вилучених під час обшуку в будинку по місцю реєстрації ОСОБА_11 , значиться паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий ОСОБА_1 .
Постановою слідчого СВ СУ УМВС України в Івано-Франківській області Микитин О.П. від 04.10.2012 року про виділення речей та предметів, які не мають значення речових доказів, паспорт громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 не повертався батькові обвинуваченого - ОСОБА_1 .
Таким чином, на переконання суду, враховуючи вищевикладені обставини, статус паспорта громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , визначається Кримінальним процесуальним кодексом України від 13.04.2012 року № 4651-VI, і в силу положень статтей 84, частини 1 статі 98, частини 2 статті 100, статті 237 вказаного процесуального закону, він є речовим доказом в кримінальному провадженні.
Щодо доводів позивача про те, що згідно протоколу обшуку від 23.06.2012 року паспорт громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 не вилучався, і слідчий СВ СУ УМВС України в Івано-Франківській області Микитин О.П. незаконно передав його на зберігання відповідачу, то суд вважає, що вказані обставини не можуть бути предметом доказування в даній адміністративній справи, оскільки оцінка таким діям може бути надана Івано-Франківським міським судом в кримінальному провадженні № 1-кп/344/272/14.
Супровідним листом від 11.08.2014 року за № 8/328952, старший слідчий в ОВС СВ СУ УМВС України в Івано-Франківській області Микитин О.П. передав паспорт громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 на зберігання УДМС в Івано-Франківській області. Вказані дії вчинено слідчим з посиланням на Правила оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31.03.1995 року та розділ 3 пункту 24 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, в зв'язку з тим, що згаданий паспорт є вилученим згідно протоколу обшуку від 23.06.2012 року, а кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 143, ч. 5 ст. 143 Кримінального кодексу України перебуває в провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Як видно зі штампу на копії вказаного супровідного листа, він зареєстрований в УДМС в Івано-Франківській області 13.08.2014 року за № 1717, та містить резолюцію керівника вказаного Управління щодо передачі на зберігання отриманих паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_11 .
Як пояснив представник відповідач в додаткових письмових поясненнях від 09.02.2015 року, такі дії УДМС в Івано-Франківській області щодо порядку та форми реєстрації та прийняття рішення про отримання та зберігання паспортів, що надійшли від органів внутрішніх справ відповідають вимогам пунктів 38, 158, 170 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Державної міграційної служби України, затвердженої наказом ДМС України № 317 від 18.11.2014 року. Судом не встановлено обставин та нормативних актів, які б спростовували вказані пояснення представника відповідача.
Частиною 2 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19 листопада 2012 року.
В той же час також є чинною Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затверджена спільним наказом Генерального прокурора України, міністра внутрішніх справ України, голови Державної податкової адміністрації України, голови Служби безпеки України, виконувача обов'язків голови Верховного Суду України, голови Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 року за № 51/401/649/471/23/125, яка, в силу норм статті 1, частини 3 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України, застосовується до правовідносин, що не врегульовані вищевказаним Порядком, та якщо її положення не суперечать статті 100 вказаного Кодексу.
В пункті 24 вказаної Інструкції передбачено, що паспорти громадянина України для виїзду за кордон, вилучені в обвинуваченого (підозрюваного, підсудного), підлягають направленню до паспортної служби органу внутрішніх справ за місцем його постійного проживання відповідно до Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 N 231.
Згідно з частиною 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Таким чином, на переконання суду, питання щодо повернення ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон може бути розглянуто та вирішено Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області в кримінальному провадженні № 1-кп/344/272/14 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 143, ч. 5 ст. 143 Кримінального кодексу України.
За таких обставин, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що оскарженою дією відповідач обмежив його право на вільне пересування, в тому числі на виїзд за межі України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З вказаною нормою кореспондується норма частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, судом не виявлено, а позивачем не доведено наявність факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів в спірних правовідносинах, натомість відповідачем підтверджено правомірність оскаржених дій.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.
За відсутності доказів понесення відповідачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, виходячи зі змісту норми частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, в суду відсутні правові підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Боршовський Т.І.
Постанова складена в повному обсязі 23.02.2015 року.