ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 лютого 2015 року № 826/16809/14
Суддя Окружний адміністративний суд міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Науковий селекційно-генетичний центр рибництва"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Державне підприємство «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» (далі по тексту - позивач, ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10 жовтня 2014 року № 0039041503.
В обґрунтування позовних вимог, ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» зазначає, що у відповідності до балансу підприємства він має 100% пільгу на оплату земельного податку. Крім того, у період з 2012 по 2014 рік підприємство майже не отримувало державних замовлень, а тому затримка по сплаті грошового зобов'язання з плати за землю в розмірі 6389,45 грн. виникла не з його вини.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, письмових заперечень проти позову не надав.
На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києві від 17 листопада 2014 року про відкриття провадження у справі надав копію акту перевірки, винесено на його підставі оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення та інші документи на підтвердження його правомірності.
Суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
10 жовтня 2014 року посадовою особою відповідача було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва», за результатами якої складено акт №994/26-57-15-03-09.
Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення строків сплати податкових зобов'язань по земельному податку, передбачених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.
Відповідно до Акту перевірки №994/26-57-15-03-09 від 10 жовтня 2014р. на підставі статті 126 Податкового кодексу України, 10 жовтня 2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення (форми «Ш») № 0039041503, яким за затримку на 219 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 31947,25 грн. ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 6389,45 грн. за платежем - земельний податок з юридичних осіб.
Не погоджуючись з правомірністю зазначеного рішення, ДП «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» звернулось з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню, суд приходить до наступного.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).
Стаття 36 ПК України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України також закріплено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктом 54.5 названої статті, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як закріплено у статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як вбачається із матеріалів справи, 17 квітня 2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС на підставі акту перевірки від 04 квітня 2012 року №99/15-410 було винесено податкове повідомлення - рішення №0003371504, яким позивачу визначено податкове зобов'язання у сумі 569535,38 грн. по земельному податку з юридичних осіб.
Відповідно копії повідомлення про вручення поштового відправлення зазначене податкове повідомлення - рішення отримано позивачем 03 травня 2012 року, а отже відповідно до наведених вище положень Податкового кодексу України останнім днем для сплати визначеної у ньому суми було 14 травня 2012 року.
Проте, відповідно до інформації, яка міститься в обліковій картці позивача по земельному податку відповідна сума була погашена лише 19 грудня 2012 року.
Відповідно до положень статті 126 ПК України у відповідній редакції, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З огляду на відсутність доказів на підтвердження проведення суб'єктом господарювання оскарження податкового повідомлення - рішення №0003371504, визначена у ньому сума є узгодженим грошовим зобов'язанням, а тому відповідачем правомірно нараховано штраф за несвоєчасну її сплату.
Посилання позивача на відсутність державних замовлень та неналежне фінансування як на підставу невиконання покладених на нього податковим законодавством обов'язків по своєчасній сплаті податків, суд до уваги не приймає, оскільки наведені обставини не звільняються від відповідальності за таке невиконання.
Наведене, на переконання суду, є підставою для визнання оскаржуваного рішення правомірними та відмовою у задоволенні позову.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.
Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1827,00 грн.
Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи сума судового збору у розмірі 1827,00 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову Державного підприємства "Науковий селекційно-генетичний центр рибництва" відмовити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Науковий селекційно-генетичний центр рибництва" (код ЄДРПОУ 00472609) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1827,00 грн.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник