ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 лютого 2015 року № 826/18856/14
Суддя Окружний адміністративний суд міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова"
до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Публічне акціонерне товариство «Авіалінії Харкова» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Авіалінії Харкова») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Основ'янська ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №160000732206 від 11 червня 2014 року в частині нарахування штрафних санкцій (пені) в сумі 163864,19 грн.
Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням в частині, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що положеннями Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» не передбачено обов'язок резидента перераховувати до бюджету курсову різницю, що може виникнути за операцією повернення на адресу резидента, у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, коштів в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Крім того, суб'єкт господарської діяльності наполягав на відсутності у відповідача повноважень щодо нарахування штрафних санкцій за порушення вимог статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки позитивна курсова різниця не є податковим зобов'язанням в розумінні глави 4 Податкового кодексу України, штрафною санкцією або пенею.
Відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Зауважив, що висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а обов'язок позивача на перерахування позитивної курсової різниці, що виникла у результаті продажу іноземної валюти, поверненої нерезидентом, до Державного бюджету України покладається приписами статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 7 розділу ІІІ постанови Національного Банку України від 10 серпня 2005 року №281 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України», якою затверджено Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою.
Суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
На підставі направлення від 22 травня 2014 року №725, згідно з пунктом 78.2 статті 78, пунктом 81.1 статті 81, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, посадовою особою відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Авіалінії Харкова» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 27 вересня 2013 року по 31 березня 2014 року по контракту від 27 вересня 2013 року №06-023, контракту від 25 жовтня 2013 року №11-007 та контракту від 01 жовтня 2013 року №08-008, за результатами якої складено акт від 27 травня 2014 року № 1757/20-38-22-06-06/25469838 (далі по тексту - Акт перевірки).
У зв'язку з виявленням під час здійснення контрольного заходу несвоєчасного надходження товару та несвоєчасного повернення валютних коштів, а також не проведення перерахування до бюджету курсової різниці, податковим органом зроблено висновок про порушення ПАТ «Авіалінії Харкова» статті 2 та 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України від 23.09.1994р. №185/94-ВР).
Висновки, викладені в Акті перевірки, стали підставою для винесення 11 червня 2014 року податкового повідомлення - рішення №0000732206, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, згідно зі статтею 4 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР за порушення статті 2 та 5 названого Закону нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 171668,73 грн.
Не погоджуючись з виявленими порушеннями та нарахованою пенею, ПАТ «Авіалінії Харкова» звернулось з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом України від 23.09.1994р. №185/94-ВР.
Статтею 2 зазначеного Закону, зокрема, передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Порушення резидентами строків, передбачених названою правовою нормою, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (стаття 4 Закону).
Як вбачається із матеріалів справи та зазначає суб'єкт господарської діяльності у своєму позові, правомірність податкового повідомлення - рішення №0000732206 в частині нарахування пені за порушення вимог статті 2 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР у сумі 7804,54 грн. ним не оскаржується.
У той же час, названим податковим повідомленням - рішенням до суми пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності включено суму позитивної курсової різниці у розмірі 163864,19 грн., яка виникла внаслідок продажу іноземної валюти, яка була повернута позивачу контрагентами - нерезидентами у зв'язку з невиконанням останніми договірних зобов'язань.
Перевіряючи правомірність податкового повідомлення - рішення у зазначеній частині, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Так, відповідно до статті 5 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.
Водночас, зазначеною статтею не встановлено жодного обов'язку для платників податків-резидентів, невиконання яких може призвести до настання відповідальності для таких платників податків.
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, оскільки позивач не є суб'єктом ринку в розумінні названої правової норми, у якого виникає обов'язок перерахування позитивної курсової різниці до державного бюджету України, що узгоджується, також, з положеннями статті 3 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР щодо продажу валюти виключно уповноваженим банком.
Таким чином, вимоги податкового органу щодо перерахування до державного бюджету грошових коштів у розмірі позитивної курсової різниці внаслідок порушення позивачем статті 5 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР, є необґрунтованим.
Додатково, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок підприємства - резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці жодною нормою законодавства не передбачено, відповідно, відповідальності за таке неперерахування курсової різниці від продажу іноземної валюти чинним законодавством також не передбачено, що взагалі виключає можливість застосування до позивача будь-яких санкцій.
Крім того, враховуючи положення статті 4 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР, якою, зокрема, передбачено нарахування пені за порушення резидентами строків, визначених ст. ст. 1, 2 Закону, або встановлених Національним банком України, загальний розмір якого не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару), позитивна курсова різниця не є податковим зобов'язанням, штрафною санкцією або пенею. Отже, є необґрунтованими доводи відповідача на те, що позитивна курсова різниця має бути перерахована до бюджету по коду бюджетної класифікації 21081000 «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства».
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 12 травня 2014 року № К/800/6191/14 та від 08 липня 2014 року № К/800/25156/14.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1.Позов Публічного акціонерного товариства «Авіалінії Харкова» задовольнити.
2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №160000732206 від 11 червня 2014 року в частині нарахування штрафних санкцій (пені) в сумі 163864,19 грн.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник