Справа: № 823/3097/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
19 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач), в якому просив стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, на користь бюджету через позивача податковий борг з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 182 188 грн. 13 коп. відповідно до: податкового повідомлення-рішення від 12.05.2014 №0001041701; податкових декларацій від 19.05.2014 №9028605604, від 20.06.2014 №9035216618, від 21.07.2014 №9041744372.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року позов задоволено частково: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість у сумі 182 188 грн. 13 коп. (сто вісімдесят дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень 13 коп.) відповідно до: податкових декларацій від 19.05.2014 №9028605604, від 20.06.2014 №9035216618, від 21.07.2014 №9041744372; податкового повідомлення-рішення від 12.05.2014 №0001041701.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Черкаської міської ради 25.05.1995 року та перебуває на обліку в ДПІ в м. Черкасах як платник податку на додану вартість.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду за відповідачем існує податковий борг у розмірі 182 188,13 грн., який виник на підставі:
- податкового повідомлення-рішення від 12.05.2014 №0001041701, яким податковий орган збільшив відповідачу розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 154195,00грн.
- декларації від 19.05.2014 №9028605604 за квітень 2014 року, якою платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 153,00грн.;
- декларації від 20.06.2014 №9035216618 за травень 2014 року, якою платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 192,00грн.;
- декларації від 21.07.2014 №9041744372 за червень 2014 року, якою платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 129,00грн.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання позивач прийняв податкову вимогу форми «Ф» від 10.06.2014 №1786-25 на суму 10783,25грн. Вказана вимога отримана відповідачем 19.06.2014, що підтверджується даними копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.21).
У зв'язку з тим, що податковий борг відповідачем сплачений не був, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового боргу відповідача є узгодженою та підлягає стягненню в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, сума податкового зобов'язання, визначена податковим органом до стягнення виникла за результатами подання позивачем до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень-червень 2014 року та визначення платнику податків податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням від 12.05.2014 №0001041701.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до податкової декларації з ПДВ від 19.05.2014 №9028605604 за квітень 2014 року платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 153,00грн. Згідно податкової декларації з ПДВ від 20.06.2014 №9035216618 за травень 2014 року відповідач самостійно визначив до сплати в бюджет суму 192,00грн. Відповідно до податкової декларації з ПДВ від 21.07.2014 №9041744372 за червень 2014 року платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 129,00 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на ту обставину, що згідно з платіжним дорученням від 06.05.2014 № 27, призначення платежу - ПДВ за квітень, було сплачено суму ПДВ за квітень 2014 року в розмірі 175 грн. (а.с. 61); відповідно до платіжного доручення від 05.06.2014 № 33, призначення платежу - ПДВ за травень 2014 року, сплачено суму ПДВ за травень в розмірі 190 грн. (а.с. 62); згідно з платіжним дорученням від 11.07.2014 № 41, призначення платежу - ПДВ за червень 2014 року, відповідачем сплачено суму ПДВ за червень 2014 року в розмірі 190 грн. (а.с. 63).
Проте, з розрахунку заборгованості ФОП ОСОБА_2, наданого відповідачем (а.с. 6), судом встановлено, що сплачені суми ПДВ за квітень-червень 2014 року були зараховані податковим органом в рахунок сплати заборгованості, що виникла раніше.
Право податкового органу змінювати призначення платежу передбачено п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суми податкової заборгованості відповідача з ПДВ за період квітень-червень залишилися непогашеними.
Щодо податкового боргу, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення від 12.05.2014 №0001041701, яким відповідачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 154195,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податкове повідомлення-рішення від 12.05.2014 №0001041701 оскаржувалося ФОП ОСОБА_2 у судовому порядку в адміністративній справі №823/2658/14. Даний позов залишено без розгляду, а відповідна ухвала суду набрала законної сили 11.12.2014.
Згідно із визначенням, наведеним в підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Зважаючи на те, що сума податкового зобов'язання, самостійно визначена відповідачем погашена у встановлений законом строк не була, а процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення завершена, податкове зобов'язання не сплачено, виходячи з положень пп. 14.1.175 ПКУ, вказані суми набули статусу податкового боргу.
Відповідачем на суму існуючої заборгованості з ПДВ було нараховано пеню за період з 26.05.2014 по 10.07.2014 в розмірі 29 122,81, внаслідок чого загальна сума заборгованості склала 182 188,13 грн., що підтверджується даними особового рахунку ФОП ОСОБА_2 (а.с. 7).
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено особливий порядок стягнення податкового боргу платників податків-фізичних осіб у порівнянні з порядком погашення податкового боргу юридичних осіб.
Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України не встановлено особливостей щодо моменту, з якого у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу. Зокрема, не передбачено особливостей щодо направлення платникові податку-фізичній особі податкової вимоги як умови для виникнення права на примусове стягнення податкового боргу, передбаченої пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.
Отже, фізичним особам податкова вимога надсилається в тому самому порядку і з тих самих підстав, що і платникам податку-юридичним особам. Зазначене випливає зі змісту статті 59 Податкового кодексу України, яка передбачає уніфіковані правила направлення податкових вимог усім платникам податків.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наведених положень Податкового кодексу України позивачем було направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 10.06.2014 №1786-25 на суму 10 783,25грн.
Податкова вимога відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржена, а заборгованість не сплачена.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Станом на момент розгляду справи загальний розмір непогашеної заборгованості відповідача становить 182 188,13 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем було вжито заходи по стягненню податкового боргу платника податків, передбачені діючим законодавством, однак вони не призвели до погашення податкового боргу.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу, що виник у відповідача на підставі поданих ним декларацій з податку на додану вартість за квітень-червень 2014 року та податкового повідомлення-рішення від 12.05.2014 №0001041701.
Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в порядку, визначеному п. 87.11 статті 87 Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 23.02.2015 року
.
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Губська О.А.
Грибан І.О.