26 січня 2015 року /11:37/Справа № 808/9569/14
ДО/808/1363/14
м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., за участю секретаря Бабаченко B.C., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»
до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля та Добропільському районі Донецької області
про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (далі - позивач або ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля») до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля та Добропільському районі Донецької області (далі - відповідач або УПФУ в м.Добропілля та Добропільському районі Донецької області) про скасування Рішення відповідача про застосування фінансових санкцій №137/17а від 28.11.2014 за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.
Позивач в адміністративному позові зазначив, що 03.12.2014 відповідачем проведено перевірку ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» щодо достовірності надання відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2000 по 01.01.2009.
За результатами перевірки складений акт №210 від 11.11.2014, згідно з яким встановлено порушення п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2000-2006 роки та п.8.3 «Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховано особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 10.06.2004 №7-6, в частині подання недостовірних індивідуальних відомостей по застрахованім особам за 2000-2006 роки по ОСОБА_1. 28.11.2014 начальником УПФУ в м.Добропіллі та Добропільському районі Донецької області винесено Рішення №137/17а про застосування фінансових санкцій до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку. Згідно з рішенням, позивачу нарахована та виставлена до оплати фінансова санкція в сумі 510 грн., на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» не погоджується з вказаним рішенням, щодо застосування до нього фінансових санкцій з огляду на таке.
Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено застосування виконавчими органами ПФУ до страховиків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ фінансових санкцій, а саме накладення штрафу у встановленому розмірі. Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом №2464-VI 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведена вище норма матеріального права із Закону №1058-IV виключена. У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону №1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI.
Крім того, рішенням УПФУ в м.Добропіллі та Добропільському районі №137/17а від 28.11.2014 застосовано фінансові санкції до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» відповідно до акту перевірки №210 від 11.11.2014 за 2000-2006 роки тоді, коли в зазначений період діяло Державне підприємство «Добропіллявугілля». Посилаючись на приписи ст.91, п.2 ст.104 Цивільного кодексу України, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач наполягає, що на теперішній час, діяльність ДП «Добропіллявугілля» не припинена і, згідно виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. Отже, ДП «Добропіллявугілля» не припинило свою діяльність, тому здатне мати права та обов'язки, та нести відповідальність. Таким чином, застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовується в системі персоніфікованого обліку до ТОВ «ДТЕК Добропіллчвугілля» за час діяльності ДП «Добропіллявугілля» є, на думку позивача, неправомірним. Посилаючись на приписи ст.250 Господарського кодексу України, позивач наполягає на тому, що Рішення про застосування фінансових санкцій прийнято з порушенням строків, передбачених цією статтею. Позивач вважає, що оскільки Рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, та є правовим актом індивідуальної дії, тому способом судового захисту права, порушеного внаслідок прийняття такого Рішення, є скасування останнього.
Представник позивача, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув. Подав до суду Заяву про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідачем подано до суду письмові заперечення, згідно яких відповідачем проведено позапланову перевірку щодо достовірності відомостей, поданих до peєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2000 до 01.01.2009. За результатами перевірки складено акт №210 від 11.11.2014, за висновками якого встановлені порушення п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, яка діяла на нас порушення) за 2000-2006 роки та п.8.3. «Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України, відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», затвердженого 10.06.2004 постановою Правління ПФУ №7-6, в частині подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за 2000-2006 роки по ОСОБА_1. За результатами розгляду акту №210 від 11.11.2014, УПФУ в м.Добропіллі та Добропільському районі Донецької області на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, яка діяла на час порушення) винесено рішення про застосування фінансової санкції №137/17а від 28.11.2014 у розмірі 510,00 грн. Відповідач зазначає, що ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була виключена на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Проте, відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за відповідачем зберігається контрольна функція.
Відповідач, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України у від 09.02.1999 №1-рп у справі щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України вважає, що за порушення, вчинені до 01.01.2011 органи Пенсійного фонду застосовують фінансові санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення порушень, у тому числі фінансові санкції, встановлені п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду. Позивачу штрафні санкції, згідно оскаржуваного рішення, нараховано за порушення, допущені за 2000-2006 роки, тобто до 01.01.2011.
З наведених підстав, відповідач вважає посилання позивача на неправомірне застосування штрафних санкцій, на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка на час прийняття рішення є скасованою, необґрунтованим. Відповідно до Наказу Міністерства вугільної промисловості України №50 від 07.02.2011, припинена діяльність ДП «Добропіллявугілля» (85000, Донецька область, м.Добропілля, проспект Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 32186934), цілісний майновий комплекс якого передано в оренду, шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля». Наказом Міністерства вугільної промисловості України №310 від 18.04.2014, внесено зміни до Наказу Міністерства вугільної промисловості України №50 від 07.02.2011, а саме, пункт 5 вилучено. Наказом Міністерства вугільної промисловості України №524 від 21.07.2014, Наказ №310 від 18.04.2014 визнано таким, що втратив чинність. З 01.04.2003 року ДВАТ «Шахта «Алмазна» ДХК «Добропіллявугіляя» реорганізовано у відособлений підрозділ «Шахта «Алмазна» державного підприємства «Добропіллявугіляя», наказ Мінпаливенерго №92 від 21.02.2003, наказ ДП «Добропіллявугілля» №2 від 01.04.2003. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», на думку відповідача, є правонаступником прав та обов'язків ДП «Добропіллявугілля». Крім того, відповідач наполягає, що перевага надається спеціальній нормі, у даному випадку ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не ст.250 ГК України, норми якої є загальними щодо спірних відносин.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає позов позивача таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, відповідачем проведено перевірку ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» щодо достовірності надання відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2000 по 01.01.2009. За результатами перевірки відповідачем складено Акт №210 від 11.11.2014.
У вищевказаному Акті №210 від 11.11.2014, зокрема, зазначено, що перевіркою достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, встановлено порушення п.4 ч.2 ст.17 Закону №1058 (у редакції, яка діяла на момент порушення) та реквізиту 02 п.8.3 Порядку №7-6 у частині подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, за 2000-2006 роки по застрахованій особі ОСОБА_1 (НОМЕР_1), а саме: ОСОБА_1 (НОМЕР_1) прийнято 11,04.1994 на шахту імені РСЧА учнем гірника підземного згідно наказу підприємства від 11.04.1994 №90. Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та на підставі наказів підприємства від 12.12.1994 №818, від 10.02.2000 №86 га від 08.02.2005 №30ТБ «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» застрахованій особі ОСОБА_1, який працював на посаді гірника підземного протягом 2000-2006 років, підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах. Співставленням даних особового рахунку застрахованої особи з даними, поданими до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за 2000-2006 роки, встановлено, що в порушення реквізиту 02 п.8.3 Порядку №7-6 згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за 2000-2006 роки невірно вказано ідентифікаційний код - замість РНОКПП НОМЕР_1 зазначено РНОКПП НОМЕР_2. Згідно довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 07.09.1998 №15600 необхідно було надати відомості на застраховану особу ОСОБА_1 з ідентифікаційним номером НОМЕР_1. Отже, встановлено порушення п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, яка діяла на момент порушення) та реквізиту 02 п.8.3 «Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховано особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 10.06.2004 №7-6, в частині неподання недостовірних відомостей, що, використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (невірне зазначення ідентифікаційного номера) по застрахованій особі ОСОБА_2 (НОМЕР_1) за 2000-2006 роки, в результаті чого складено припис про усунення порушень.
Позивачем не надано доказів надання заперечень чи зауважень до Акту перевірки №210 від 11.11.2014, оскарження дій посадових осіб відповідача тощо. Отже, з урахуванням змісту позову факти, викладені в Акті перевірки №210 від 11.11.2014 - не оскаржуються і є встановленими.
За результатами розгляду Акту перевірки №210 від 11.11.20143 відповідачем прийнято Рішення про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку №137/17а від 28.11.2014, в якому, як підставу прийняття зазначено п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно розрахунку фінансової санкції відповідачем нарахована фінансова санкція за 2004, 2005, 2006 роки по 170 грн. 00 коп. за кожен рік (10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); загалом - 510 грн. 00 коп.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право застосовувати фінансові санкції та нараховувати пеню, передбачені законом.
Як зазначено у ч.1 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», цей Закон набирає чинності з 01.012011.
Згідно з пп.«й» пп.12 п.11 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» внесені зміни: частини першу-дев'яту ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - виключено.
Відповідно до абз.6 ч.7 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
У Рішенні №1-рп/99 Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 («У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)») зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Відповідно до п.9.1 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, фінансові санкції були нараховані позивачу у 28.11.2014, але порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вчинені позивачем до 01.01.2011. Тому, суд вважає, що і відповідальність за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (в тому числі і за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку) повинні застосовуватись виходячи з приписів абз.6 ч.7 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Звідси, відповідач згідно з абз.6 ч.7 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» міг здійснювати контроль за їх сплатою і приймати відповідні рішення.
Згідно з п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов'язаний: подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до ч.6 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-10, 12-15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. «…» Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду.
Як зазначено у п.3 постанови правління Пенсійного фонду України №22-2 від 08.10.2010 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1014/18309, облік застрахованих осіб та сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за періоди до 1 січня 2010 року ведеться з застосуванням відповідно постанови правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 №7-6 «Про порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 за №1000/9599, та постанови правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за №1136/17152; звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за звітні періоди до 1 січня 2011 року подаються у строки та за формами, встановленими Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за №1136/17152.
Порушення п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, яка діяла на момент порушення) та реквізиту 02 п.8.3 «Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховано особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 10.06.2004 №7-6 позивачем - не заперечується, що підтверджує і підпис директора ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» ОСОБА_3, головного бухгалтера ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» ОСОБА_4
Вказані посадові особи ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» не заперечували про те, що саме вказаною юридичною особою, а не ДП «Добропіллявугілля» вчинено вказані правопорушення.
Відповідно до п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: 5) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З вказаних причин суд вважає Рішення про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку №137/17а, прийняте 28.11.2014 УПФУ в м.Добропілля та Добропільському районі Донецької області, правомірним.
Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 ГК України, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами (ч.2 ст.238 ГК України).
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (ч.2 ст.241 ГК України).
Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ч.1 ст.250 ГК України).
Відповідно до ч.2 ст.250 ГК України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.
Як, зокрема, зазначено у ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.
З урахуванням обставин справи, підстав до прийняття 28.11.2014 Рішення про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку №137/17а, суд погоджується з відповідачем про необхідність застосування спеціального законодавства до спірних правовідносин - ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підстави для застосування строків, передбачених ст.250 ГК України - відсутні.
Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, а отже, в позові позивачу необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля та Добропільському районі Донецької області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.
Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.
Суддя Л.О. Нестеренко