06 листопада 2014 р. Справа № 804/17435/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним акт, -
24 жовтня 2014р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати акт перевірки від 26.09.2014 року № 509/17/НОМЕР_1 щодо не визнання податкового кредиту СПД-ФО ОСОБА_2 на суму ПДВ 6904,02 грн., та податкових зобов'язань на суму ПДВ 5097,84 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що було проведено документальна позапланова не виїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (далі за текстом позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійснені фінансово - господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Денекс» за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року та ТОВ «Промі - Лайт» за період 01.04.2014 року по 30.04.2014 року.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт від 26.09.2014р. №509/17/НОМЕР_1.
На підставі Акту ОДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення № 001 125 1700 від 15 жовтня 2014 року, відправлене поштою та отримане СПД-ФО ОСОБА_2 16 жовтня 2014року.
Цим податковим повідомленням - рішенням СПД-ФО ОСОБА_2 було донараховано податок на додану вартість у розмірі 2184,90 грн. та штрафних санкцій у сумі 546,23 грн. Крім донарахувань, актом перевірки не визнано податковий кредит на суму ПДВ 6904,02грн. та податкові зобов'язання у сумі ПДВ 5097,84 грн. Позивач не згоден з актом перевірки та вважає, що рішення податкової протиправні та не відповідають діючому законодавству.
Позивача не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи судом були встановлені наступні обставини, а саме своє рішення щодо виключення із складу податкового кредиту СПД-ФО ОСОБА_2 сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Денекс» (код за ЄДРПОУ 38360784) (сума ПДВ 5450,34 грн. ) та ТОВ «Промі-Лайт» (код за ЄДРПОУ 38920669) (сума ПДВ 1453,68 грн.), ОДПІ обгрунтовує висновками Акту, відповідно до яких при вчиненні правочинів між СПД-ФО ОСОБА_2 та ТОВ «Денекс» і ТОВ «Промі-Лайт» нібито було порушено вимоги ч.1 та п.5 ст. 203 ЦК України, а саме недодержано в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Згідно висновків акту перевіркою встановлено порушення: не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом - постачальником ТОВ «Денекс» (код за ЄДРПОУ 38360784) (сума ПДВ 5450,34 грн. ) та ТОВ «Промі-Лайт» (код за ЄДРПОУ 38920669) (сума ПДВ 1453,68 грн.).
На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 №0011251700. Позивач не погоджується з вище зазначеним рішенням відповідача.
Також, судом були досліджені письмові докази, а саме: копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, копія акту перевірки від 26.09.2014 року, № 509/17/НОМЕР_1, копія податкових повідомлень рішень - рішень № НОМЕР_2 від 15 жовтня 2014 року, копія первісних документів, складених щодо господарських операцій між СПД - ФО ОСОБА_2, та копії договорів, копія заперечення, копія відповіді на заперечення.
Керуючись нормами кодексу про те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю, податківці зробили висновок про необхідність коригування показників податкових декларацій СПД-ФО ОСОБА_2 ( а саме, не визнано податковий кредит на суму ПДВ 6904.02 грн. та податкові зобов'язання - сума ПДВ 5097.84 грн.) за нібито нікчемними правочинами між СПД-ФО ОСОБА_2 та ТОВ «Денекс» і ТОВ «Промі-Лайт», оскільки, на думку перевіряючих, такі операції не відповідають вимогам ст. 198 Податкового кодексу України і, відповідно, не дають права на віднесення сум податку за ними до складу податкового кредиту.
Відносно твердження про недійсність правочину: висновки ОДПІ, викладені в Акті, суперечать ст. 124 Конституції України, відповідно до змісту якої правосуддя в Україні здійснюється винятково судами. Делегування функцій судів, а також присвоєння цих функцій іншими органами та посадовими особами не допускається.
Таким чином, дії ОДПІ щодо самостійного застосування наслідків недійсності правочину є порушенням Конституції України шляхом присвоєння функцій судів.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На думку перевіряючого було порушено «... ч. 1 ст. 203, 215, 216. 629, 658, 654. 228. 662. 655. (Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених СПД-ФО ОСОБА_2, постачальниками ТОВ «Денекс» і ТОВ «Промі - Лайт» та покупцем ТОВ «Могол-Агро».
Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.
Взаємовідносини позивача з ТОВ «Денекс» (код за ЄДРПОУ 38360784) ґрунтувались на укладеному господарському договорі № 0102/2013 від 01.02.2013 та з ТОВ «Промі-Лайт» (код за ЄДРПОУ 38920669) -№0104/2014 від 01.04.2014.
На виконання умов договору ТОВ «Денекс» і ТОВ «Промі-Лайт» продали товар (сількогоспзапчастини) (на загальну суму 41424,16 грн., в т.ч. ПДВ 6904,02 грн.) виписало видаткові та податкові накладні, а позивач отримав і сплатив ТОВ «Денекс», придбаний товар та на підставі, виданих постачальниками податкових накладних, включив до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди суми податку за цими операціями, вніс ці документи у реєстр виданих та отриманих податкових накладних, в додаток 5 до податкової декларації.
Станом на час складення акту ОДПІ відсутнє рішення суду, яким визнано договори між СПД-ФО ОСОБА_2 та ТОВ «Денекс» і ТОВ «Промі-Лайт» недійсними.
Отже, укладення договору не суперечить нормам суспільства, не порушує порядок діяльності підприємства, та загальнодержавний порядок.
Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є факт придбання товарів із метою їх використання в господарській діяльності, що підтверджується відповідними первинними документами, складеними згідно вимог чинного законодавства, що було дотримано Позивачем та підтверджено самим контролюючим органом в акті перевірки.
Відповідач в акті перевірки робить висновок про нереальність здійснення господарсь ких операцій по ланцюгу постачання, юридичну дефектність первинних документів.
Суд не Категорично не погоджуємося з доводами відповідача, зважаючи на те, що всі перевіряємі господарські операції позивача підтверджені первинними документами.
Окрім того, чинне законодавство не ставить в залежність платника податків від виконання своїх зобов'язань іншими учасниками відносин. Таким чином, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 не несе відповідальності за будь-які дії контрагентів по ланцюгу.
З аналізу норм Податкового кодексу України випливає, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем до перевірки було надано відповідні договори та виписані контрагентом податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.
Відповідач не посилається на будь-які зауваження до первинних документів, які б не давали право позивачу на формування податкового кредиту, не надає доказів, які б спростовували реальність господарської операції позивача з вищезазначеним контрагентом та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки позивача та його контрагента.
У акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Отже, первинні документи позивача та його контрагента відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеним контрагентом.
У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Відповідно ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У зв'язку з чим треба зазначити, що в позовних вимогах позивач просить визнати протиправним та скасувати акт перевірки, зазначений акт не має обов'язкового характеру, лише фіксують певні обставини, та не можуть, як такі, самі по собі, порушувати права та законні інтереси осіб. Таким чином, для належного захисту прав позивача суд вважає, що треба визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення яке було винесено на підставі вище зазначеного акту перевірки.
У зв'язку з вище наведеним суд вважає, що висновки відповідача в акті перевірки не обґрунтовані та не відповідають дійсності.
Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі цілком правомірними та відповідають чинному законодавству, і позивачем було доведено їх правомірність.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.10.2014 року № НОМЕР_2, яке було винесено Східно - Дніпроською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Присудити на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 182 (сто вісімдесят два) грн.70 коп.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя
ОСОБА_1