Кіровоградської області
19 лютого 2015 рокуСправа № 912/3655/14
Господарський суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Макаренко Т.В., суддів Коваленко Н.М. та Колодій С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/3655/14
за позовом: квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда
до відповідача: Лісівської селищної ради
про стягнення 104 051,18 грн,
представники сторін:
від позивача - Полонець О.А. , довіреність № 2091 від 08.08.14;
від відповідача - Галкін В.В., довіреність № сільський голова.
В засіданні суду оголошувалась перерва з 04.02.2015 до 11 год 19.02.2015 на підставі норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровограда (далі- КЕВ м. Кіровоград, позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою № 2464 від 17.10.2014 про стягнення з Лісівської селищної ради (далі - Рада, відповідач) завданих збитків в сумі 104 051,18 грн.
22.12.2014 позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог № 2691 від 19.12.2014 відповідно до якої КЕВ просить стягнути на його користь збитки в сумі 281949,00 грн.
Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині.
З огляду на вказане, суд вважає остаточними позовними вимогами стягнення з відповідача збитків в сумі 281949,00 грн.
Відповідачем подано до суду заяву від 15.01.2015 про залучення до участі у справі Управління житлово-комунального господарства Кіровоградської обласної державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до норм ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.
Частинами 2, 3 вказаної статті встановлено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Разом з тим, заявник не навів у своїй заяві підстав відповідно до яких Управління житлово-комунального господарства Кіровоградської обласної державної адміністрації необхідно залучити до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Враховуючи вказане, а також норми ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не вбачає підстав для залучення вказаної особи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а тому відмовляє у задоволенні заяви відповідача.
У відзиві на позов від 18.02.2015 № 81/1 відповідач позовні вимоги не визнає та вказує на те, що між квартирно-експлуатаційним відділом м. Кіровограда та Лісівською селищною радою на даний час відсутні господарські взаємовідносини, а Рада не наділена господарською компетенцією. Незатвердження тарифів пояснює відсутністю державного органу, який міг би перевірити економічну обгрунтованість тарифів та надати відповідний витсновок.
Позивач подав до суду заяву № 303 від 19.02.2015 в якій повідомляє суд про те, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровограда звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про зобов'язання затвердити рентабельні тарифи на послуги водопостачання, що надаються КЕВ м. Кіровоград КП "Лісове" Лісівської селищної ради. Представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв'язку із поданням вказаної позовної заяви.
Розглянувши дане клопотання позивача господарський суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі № 912/3655/14 з наступних підстав.
Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що ст. 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Крім того, свої доводи та наявність обставин для зупинення провадження у справі підлягає доведенню заявником на загальних підставах в розумінні норм ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Заявником не подано до матеріалів справи доказів відкриття провадження Кіровоградським окружним адміністративним суду за позовом про зобов'язання затвердити рентабельні тарифи на послуги водопостачання, що надаються КЕВ м. Кіровоград КП "Лісове" Лісівської селищної ради, а тому підстави для зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої справи відсутні.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд -
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Статтею 7 вказаного Закону визначені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Визначення виконавця послуг здійснюється відповідно до "Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді", що затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 за № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 за № 541/10821.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровоград діє на підставі "Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровоград" затвердженого наказом начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 15.04.2013 № 61. Згідно вказаного Положення на КЕВ м. Кіровоград покладається забезпечення військових частин комунальними послугами, у т.ч. водопостачання.
Рішенням Олександрівської районної ради від 18.12.2007 визначено виконавцем - надання послуг теплопостачання та водовідведення для населення військового містечка "Кіровоград-25" квартирно - експлуатаційний відділ м. Кіровоград.
Позивач здійснює господарську діяльність по наданню послуг водопостачання військовій частині № 0981 та с. Лісове Олександрівського району Кіровоградської області, добуваючи воду з артезіанської свердловини, на підставі свідоцтва про реєстрацію КЕВ м. Кіровоград як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах № 157 від 13.07.2010.
Заявник вказує, що мешканці с. Лісове в період з 01.01.2011 по 01.06.2013 оплачували за спожиті послуги водопостачання по тарифу 1, 27 грн за 1 м.куб., який затверджено рішенням Олександрівської районної ради від 18.12.2007 "Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання та водопостачання для населення військового містечка "Кіровоград-25".
Надання послуг по водопостачанню саме за розміром вказаного тарифу підтверджується договорами "про надання послуг з водопостачання" № 63 від 01.01.2010 та від 01.01.2013, які укладено між позивачем (водопостачальна організація) та комунальним підприємством "Лісове" Лісівської селищної ради.
Позивач вказує на те, що затверджений рішенням Олександрівської районної ради від 18.12.2007 розмір тарифів не був рентабельним, оскільки не враховував витрати КЕВ м. Кіровоград на видобування та транспортування води, які складали: в 2011 - 2 грн. 43,5 коп, в 2012 - 3 грн. 33 коп., в 2013 - 4 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ на видобування та постачання 1 м. куб води.
У зв'язку з чим, позивач вважає, що в період з 01.01.2011 по 01.06.2013 він зазнав збитків на загальну суму 281 949,00 грн, що було встановлено під час ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КЕВ м. Кіровоград за період з 01.01.20111 по 01.06.2013, відображеного в акті Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області № 08-09/196 від 01.08.2013 та підтверджується розрахунком вартості послуг з централізованого водопостачання для споживачів селища Лісове Олександрівського району Кіровоградської області за 2011 рік (а.с. 59) та Аудиторським звітом про результати внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності КЕВ м.Кіровоград за період з 01.01.2010 по 31.10.2012.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не одноразово звертався до Лісівської селищної ради (відповідач): лист № 1862 від 25.08.2011, № 2189 від 06.10.2011, № 517 від 05.03.2012, № 1319 від 13.06.2012, № 2233 від 01.10.2012, № 135 від 15.01.2013, № 1445 від 31.07.2013, № 1625 від 16.09.2013 з пропозицією затвердити новий розмір тарифів на послуги водопостачання.
Позивач, відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рахунку вартості послуг з централізованого водопостачання для споживачів селища Лісове Олександрівського району Кіровоградської області за 2011 рік (а.с. 59), просить стягнути з відповідача збитки у сумі 281 949,00 грн за період з 01.10.2011 по 01.06.2013.
Предметом розгляду спору є стягнення з відповідача збитків за вказаний період внаслідок не затвердження розміру тарифів на послуги водопостачання Лісівської селищної ради.
Розглянувши даний позов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з посиланням на приписи пункту 4 якої заявлено позов, передбачено також, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Також дана норма Закону передбачає, що Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті. Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.
Відповідно до норм ст. 526. Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 623 вказаного Кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Тобто, вказані норми, якими позивач мотивує свої позовні вимоги стосуються зобов'язань, які виникають із договірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечують позивач і відповідач, між сторонами договірних зобов'язань не існує. Разом з тим, між квартирно-експлуатаційним відділом м. Кіровограда та Лісівською селищною радою існує спір щодо відшкодування збитків (втрат) підприємства, які позивач пов'язує із незатвердженням тарифу відповідачем, який би відповідав економічно обґрунтованим витратам позивача на виробництво відповідної послуги.
Пунктом 9 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.
Матеріали справи не містять доказів існування відповідного судового рішення про зобов'язання відповідача щодо затвердження нових розмірів тарифів на водопостачання.
Із поданої позивачем заяви № 303 від 19.02.2015 вбачається, що останній звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про зобов'язання затвердити рентабельні тарифи на послуги водопостачання, разом з тим результатів розгляду (відкриття провадження чи відмова у відкритті провадження) вказаної заяви, позивачем до суду не подав.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, матеріали справи не містять, а позивачем не подано на витребування суду належних доказів існування між позивачем та відповідачем правовідносин, докази виникнення у відповідача договірних зобов'язань, доказів на підтвердження виникнення у відповідача обов'язку щодо відшкодування збитків передбачених ч. 1 ст. 623 ЦК України та доказів нанесення позивачеві збитків на суму 281949,00 грн. саме Лісівською селищною радою (відповідачем).
Доказів заподіяння відповідачем шкоди неправомірними діями або бездіяльністю органом месцевого самоврядування (відповідачем), існування причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та настанням шкоди, її розміру, позивач господарському суду не подав.
За таких обставин у суду відсутні підстави для відкодування шкоди відповідно до вимог позивача з посиланням на норми ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
З огляду на викладене та враховуючи наявні матеріали справи, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 281949,00 грн.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та норм Закону України "Про судовий збір" судові витрати на судовий збір покладаються на позивача та не стягуються, оскільки сплаченні під час звернення до суду з даним позовом.
На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85 ГПК України, Законом України "Про судовий збір" господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 24.02.2015.
Головуючий суддя Т. В. Макаренко
Суддя Н.М. Коваленко
Суддя С.Б. Колодій