23 лютого 2015 р. Справа № 876/10595/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання: Керод Х.І.
з участю представника позивача: Петрова Л.Ю.
та представника відповідача: Кельбас Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року по справі за позовом Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2013 року №0000421502,-
11.04.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2013 року №0000421502 яким збільшено суму податкового зобов'язання по ПДВ на суму 33 750,00 грн. основного платежу та 16 875,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що господарські операції між ним та його контрагентом ТзОВ «Транспорт-Експрес» мали реальний характер, на виконання яких були виписані належні первинні документи, які були підставою для формування податкового кредиту.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі покликається на те, що висновок суду про те, що договір укладений між позивачем та ТзОВ «Транспорт-Експрес» не спричинив реального настання правових наслідків є безпідставним та необгрунтованим, оскільки на підтвердження здійснення господарських операцій є належно виписані первинні документи, які були підставою для формування податкового кредиту.
У ході апеляційного розгляду представник апелянта Петрова Л.Ю. надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача Кельбас Р.А. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Спільне українсько-польське підприємство ТзОВ «Астра» зареєстроване 20.09.1994р. виконавчим комiтетом Львiвської мiської ради, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.01.1999р., станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Залізничному районі м.Львова. У період що перевірявся був платником податку на додану вартість.
ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведено позапланову невиїзну перевірку підприємства з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість (далі-ПДВ) податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Транспорт-Експрес» за період з 01.04.2012р. по 31.05.2012р. в ході якої використано акт ДПІ в Печерському районі м.Києва ДПС від 20.08.2012р. №1179/2290/35745362 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Транспорт-Експрес» з його контрагентами, в ході якої встановлено неможливість фактичного здійснення останнім господарських операцій через відсутність основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що є наслідком укладення угод, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, за наслідком якої складено Акт від 24.12.2012р. №4669/15-20/20842675 в якому встановлено, що Підприємством порушено вимоги п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України) в результаті чого завищено суми податкового кредиту в Декларації з ПДВ за травень-червень 2012 року, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 33 750,00 грн. в тому числі за травень 2012 року на суму 20 000,00 грн., за червень 2012 року на суму 13 750,00 грн.
На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року №0000421502, яким Підприємству збільшено суму податкового зобов'язання по ПДВ на суму 33 750,00 грн. основного платежу та 16 875,00грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
В порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у Львівській області та ДПС України податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.
У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та розділі 2 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Спільне українсько-польське підприємство ТзОВ «Астра» (Замовник) та ТзОВ «Транспорт - Експрес» (Виконавець) 12.12.2011р. уклали Договір про надання послуг б/н предметом якого згідно п.1.1 є зобов'язання Виконавця за завданням Замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором: організація технічної підтримки та супровід при доставці обладнання з Польщі на Україну. (п.2.1.1. Договору).
Згідно п.3.1 Договору, вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надання послуг.
На підтвердження взаємовідносин з ТзОВ «Транспорт - Експрес» у квітні-травні 2012 року Підприємством долучено податкові накладні від 06.04.2012р №183, від 09.04.2-12р. №184, від 19.04.2012р №185, від 25.04.2012р. №186, від 03.05.2012р. №230, від 07.05.2012р. №231, від 08.05.2013р. №232, від 10.05.2012р. №233. на загальну суму ПДВ 33 750,00грн.
Як зазначено в Акті перевірки, проведеним аналізом згідно АРМ «Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та Додатку 5 до Декларацій за травень та червень 2012 року встановлено, що Підприємство у травні 2012 року сформувало податковий кредит по постачальнику ТзОВ «Транспорт - Експрес» по податкових накладних виписаних у квітні 2012 року на 20 000,00грн. ПДВ та сформувало у червні 2012 року податковий кредит по накладних виписаних у травні по ТзОВ «Транспорт - Експрес» на 12 750,00грн. ПДВ.
Згідно поданих до перевірки та представлених суду документів (реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні ) внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ТзОВ «Транспорт - Експрес» Підприємством отримано право на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду.
На виконання умов цього Договору, позивачем подано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 10.05.2012р., в якому зазначено опис проведених робіт: винагорода за організацію технічної підтримки та супровід при доставці обладнання з Польщі згідно Договору від 12.12.2011р., вказана вартість робіт - 261 500,00 грн. в тому числі ПДВ 43 750, грн. та зазначено опис обладнання.
Слід зауважити, що Акт здачі-прийняття робіт, не містить такого обов'язкового реквізиту, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» Затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. № 27/4248 як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, відсутня інформація про фактично понесені витрати на здійснення цих робіт.
Виходячи з вищенаведеного, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.
Аналізуючи долучені податкові накладні, вбачається, що послуги щодо організації технічної підтримки та супровід при доставці обладнання надавались у квітні та травні 2012 року, проте такі були оформлені актом здачі прийняття робіт від 12.05.2012р. без дотримання п.3.1 Договору про надання послуг.
Оскільки основними видами діяльності Підприємства згідно КВЕД є «Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів» та «Вантажний автомобільний транспорт, а тому необхідність залучення ТзОВ «Транспорт - Експрес» для надання допомоги в організації технічної підтримки та супроводу при доставці обладнання з Польщі на Україну згідно укладених Договорів купівлі-продажу тягачів і напівпричепа Підприємством не доведена.
Оцінюючи докази, судом враховано, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Відповідно до вимог ПК України, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, сума такого податку вважається бюджетним фондом, який належить державі та створюється від її імені.
Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов'язку сплати податків).
Контролюючим органом проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності Підприємства встановлено, що Підприємством оплачувались кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету, з чим погоджується суд. Даючи аналіз матеріалам справи суд приходить до переконання, що операції із придбанням послуг не мали реальний товарний характер.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі №813/2820/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
І.І.Запотічний