23 лютого 2015 р. Справа № 876/10582/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання: Керод Х.І.
з участю позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-
19.06.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування наказу від 29 травня 2014 року № 114 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваним рішенням його неправомірно звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) згідно із пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вважає, що у відповідача не було належних правових підстав для звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. При вирішенні питання про накладення такого суворого дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби, відповідачем не було враховано, що протягом усього часу проходження служби в органах внутрішніх справ України позивач не вчиняв проступків, які підпадають під ознаки кримінально караного діяння, суворо дотримувався умов контракту, службові обов'язки виконував добросовісно, сумлінно та у повній відповідності до вимог усіх нормативно-правових актів, про що також свідчить відсутність будь-яких дисциплінарних стягнень.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.
В апеляційній скарзі покликається на те, що дисциплінарне стягнення (звільнення з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) застосоване із грубим порушенням вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, а саме, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.
У ході апеляційного розгляду позивач ОСОБА_1 надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.
Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу, як і іншим співробітникам особового складу взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, у встановленому порядку було доведено зміст наказів МВС України від 28 травня 2014 року № 488 дск та УДАІ УМВС України у Волинській області від 28 травня 2014 року № 157, що підтверджується як рапортом безпосереднього начальника - командира взводу із забезпечення супроводження РДПС ДАІ УМВС капітана міліції Лагоди О.І., рапортом прямого старшого начальника - начальника УДАІ УМВС України у Волинській області полковника міліції Кравчені В.Ф., так і рапортом самого ОСОБА_1, у тексті якого зазначено про відрядження.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Правовий статус позивача, в тому числі підстави та порядок звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України, врегульовано Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 19 липня 1991 року №114 (з наступними змінами та доповненнями).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 з 8 квітня 2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ, зокрема, з 29 березня 2013 року по 30 травня 2014 року - на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області, що підтверджується витягом із послужного списку, записами у трудовій книжці серії АЕ № 198858. 8 квітня 2008 року позивач склав Присягу працівника органів внутрішніх справ України.
Наказом начальника УМВС України у Волинській області від 29 травня 2014 № 114 о/с старшого сержанта міліції ОСОБА_1 - інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з 30 травня 2014 року. Витяг із вказаного наказу позивач отримав 30 травня 2014 року, що підтверджується його підписом у послужному списку.
Підставою для видачі зазначеного наказу стали висновок службового розслідування від 29 травня 2014 року, проведеного згідно із наказом начальника УМВС України у Волинській області від 29 травня 2014 року № 444, а також наказ УМВС України у Волинській області від 29 травня 2014 року № 330/в «Про порушення Присяги працівників органів внутрішніх справ України працівниками УДАІ Управління МВС України у Волинській області та покарання винних», відповідно до яких прийнято рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у вигляді звільнення зі служби «за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, у частині відданості народові України, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС», особисту недисциплінованість, що виразилось у невиконанні вимог наказів МВС України від 28 травня 2014 року № 488 дск «Про відрядження працівників Державтоінспекції до Харківської області» та УДАІ УМВС в області від 28 травня 2014 року № 157 «Про відрядження працівників Державтоінспекції області» щодо виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції».
Згідно матеріалів службового розслідування за фактом грубого порушення вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України окремими співробітниками ВЗС РДПС ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області, 28 травня 2014 року заступником МВС України було видано наказ № 488 дск «Про відрядження працівників Державтоінспекції до Харківської області», відповідно до якого для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції наказано начальникам ГУМВС України у Львівській області, УМВС України у Волинській, Житомирській, Івано-Франківській та Тернопільській областях у період з 1 червня 2014 року по 30 червня 2014 року відрядити до ГУМВС України в Харківській області по 10 досвідчених, патріотично налаштованих працівників ДПС ДАІ на службових транспортних засобах із розрахунку три співробітники на один патрульний автомобіль та старшого групи, забезпечивши кожного працівника ДАІ, що відряджається, табельною та автоматичною вогнепальною зброєю, боєприпасами до неї згідно з нормами належності, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони (бронежилети та захисні шоломи), форменим та камуфляжним одягом, службовою документацією, коштами на відрядження відповідно до вимог законодавства, а службові автомобілі - паливно-мастильними матеріалами в достатній кількості, у тому числі для забезпечення супроводження.
28 травня 2014 року начальником УДАІ УМВС України у Волинській області полковником міліції Кравченею В.Ф., на виконання вимог наказу МВС України від 28 травня 2014 року № 488 дск та керівництва Департаменту ДАІ МВС України, підписано наказ № 157 «Про відрядження працівників Державтоінспекції області», згідно з яким командирам взводів ДПС ДАІ роти ДПС підпорядкованої УМВС України у Волинській області та начальникові відділення ДАІ з обслуговування м. Луцька наказано було провести оперативні наради з підпорядкованим особовим складом щодо відрядження працівників ДАІ в розпорядження начальника ГУМВС України в Харківській області, під час яких визначити по 2 досвідчених, патріотично налаштованих працівника ДАІ та подати списки бажаючих до виконання поставлених завдань до 09 год. 00 хв. 29 травня 2014 року у відділ ОР ДПС УДАІ УМВС в області.
На виконання зазначених вимог командири взводів з обслуговування стаціонарного поста № 1 РДПС ДАІ УМВС капітан міліції Марчук С.П., з обслуговування поста № 2 РДПС ДАІ УМВС капітан міліції Гемба М.С., з обслуговування поста № 3 РДПС ДАІ УМВС майор міліції Скуратівський М.М. та начальник відділення ДАІ з обслуговування м. Луцька ДАІ УМВС майор міліції Главічка В.Й. рапортами доповіли, що ними були проведені відповідні наради, на яких визначені працівники для відрядження, списки котрих додавались.
Разом з тим, командир взводу із забезпечення супроводження РДПС ДАІ УМВС капітан міліції Лагода О.І. рапортом від 28 травня 2014 року доповів начальнику УДАІ УМВС України у Волинській області про те, що під час проведення зборів особового складу ніхто з працівників підрозділу не виявив бажання їхати у відрядження в Харківську область, після чого начальником УДАІ УМВС України у Волинській області полковником міліції Кравченею В.Ф. були проведені повторні збори даного взводу.
З рапорту начальника УДАІ УМВС України у Волинській області полковника міліції Кравчені В.Ф., поданого 29 травня 2014 року начальнику УМВС України у Волинській області, вбачається, що приблизно о 08 год. 00 хв. 29 травня 2014 року до нього на мобільний телефон поступив дзвінок від командира взводу із забезпечення супроводження роти ДПС ДАІ УМВС капітана міліції Лагоди О.І., який повідомив, що з 15 присутніх працівників жоден не виявив бажання їхати у відрядження. Кравченею В.Ф. було прийняте рішення повторно зібрати весь особовий склад взводу із забезпечення супроводження і в присутності старшого інспектора з о/д ВДПС УДАІ УМВС майора міліції Мельника І.М. проведено нараду, у ході якої 13 працівників написали рапорти на звільнення з органів внутрішніх справ, однак надати їх керівництву УДАІ УМВС відмовились. Після чого о 10 год. 00 хв. 29 травня 2014 року з особовим складом взводу проведено ще одну спільну нараду у присутності начальника УКЗ УМВС полковника міліції Феня М.Д., начальника СКЗ УДАІ УМВС підполковника міліції Казмірука А.О., старшого інспектора з о/д ВДПС УДАІ УМВС майора міліції Мельника І.М., на якій працівники взводу також відмовились їхати у відрядження та в кінцевому результаті здали свої службові посвідчення, в тому числі і ОСОБА_1 (посвідчення серії НОМЕР_1 від 28 квітня 2014 року).
Того ж дня, приблизно о 16 год. 00 хв. командир взводу знову зібрав для бесіди особовий склад, під час якої останні також категорично відмовились їхати у відрядження, при цьому, позивач подав рапорт про відмову від поїздки у відрядження на 30 діб в м. Ізюм за станом здоров'я та сімейними обставинами.
Актом про відмову надати пояснення від 29 травня 2014 року зафіксовано факт відмови співробітників ВЗС РДПС ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області, в тому числі ОСОБА_1, надати пояснення в рамках службового розслідування за фактом грубого порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України з покликанням на те, що причини відмови виїзду у відрядження були вказані у рапорті від 29 травня 2014 року.
За результатами службового розслідування комісія прийшла до висновку: за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, у частині відданості народові України, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС», особисту недисциплінованість, що виразилось у невиконанні вимог наказів МВС України від 28 травня 2014 року № 488 дск та УДАІ УМВС України в області від 28 травня 2014 року № 157 «Про відрядження працівників Державтоінспекції області» щодо виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області старшого сержанта міліції ОСОБА_1, звільнити з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Згідно із частиною першою статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 19 липня 1991 року № 114 (з наступними змінами та доповненнями), особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що чинне законодавство України не містить нормативного визначення поняття «вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу», відтак, таке поняття є оціночним, та пов'язане із невиконанням чи неналежним виконанням службових обов'язків, порушенням вимог чинного законодавства України, а тому у кожному конкретному випадку звільнення працівника міліції за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, з урахуванням усіх обставин справи суду слід перевіряти законність звільнення працівника міліції з такої підстави.
Згідно із статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 4 цього Статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.
Статтею 7 зазначеного Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави, поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу, дотримуватися норм професійної та службової етики, берегти державну таємницю, у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб, стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою, постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень, сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку, виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють, берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 зазначеного Дисциплінарного статуту. Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ проведено з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, оскільки такий крайній захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем з урахування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчинення якого доведено матеріалами службового розслідування.
Так, матеріалами службового розслідування підтверджується, що позивач скоїв вчинок, який слід вважати таким, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, оскільки порушив вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України у частині відданості народові України, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС», що виразилось у невиконанні вимог наказів МВС України від 28.05.2014 року № 488 дск та УДАІ УМВС України у Волинській області від 28.05. 2014 року № 157 «Про відрядження працівників Державтоінспекції області» щодо виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції.
При цьому, суд виходить з того, що позивачу, як і іншим співробітникам особового складу взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, у встановленому порядку було доведено зміст наказів МВС України від 28.05.2014 року № 488 дск та УДАІ УМВС України у Волинській області від 28.05.2014 року № 157, що підтверджується як рапортом безпосереднього начальника - командира взводу із забезпечення супроводження РДПС ДАІ УМВС капітана міліції Лагоди О.І., рапортом прямого старшого начальника - начальника УДАІ УМВС України у Волинській області полковника міліції Кравчені В.Ф., так і рапортом самого ОСОБА_1, у тексті якого зазначено про відрядження.
Колегія суддів зазначає, що позивач фактично відмовився виконати зазначені накази та відбути у відрядження, що підтверджується власноручно написаним рапортом від 29.05.2014 року, з причин, які, на думку суду, не можуть бути визнані законними та поважними, та розцінює його як зговір вказаних працівників, які відмовились в порядку черговості, бажання їхати у відрядження в Харківську область.
Крім того, дії позивача щодо здачі службового посвідчення також слід розцінювати як відмову від виконання ним вказаних наказів.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про міліцію» працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382 затверджено текст Присяги працівника органів внутрішніх справ України такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону».
8 квітня 2008 року позивач склав Присягу працівника органів внутрішніх справ України.
Колегія суддів погоджується із висновками службового розслідування про те, що своїми діями позивач порушив Присягу працівника органів внутрішніх справ України у частині відданості народові України, всілякого сприяння зміцненню авторитету органів внутрішніх справ.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача з органів внутрішніх справ як крайнього заходу дисциплінарного впливу відповідачем були враховані тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.
З послужного списку ОСОБА_1 вбачається, що у нього відсутні діючі дисциплінарні стягнення, він має заохочення за успіхи в роботі, проте, відсутність стягнень та наявність заохочень, а також наявність на утриманні малолітніх дитей не звільняють позивача від відповідальності за невиконання наказів, а обставини, за яких ним скоєно проступок (який не можна визнати незначним), що також свідчить про його ставлення до виконання службових обов'язків та рівень кваліфікації, на думку суду, правомірно та обґрунтовано були взяті до уваги при прийнятті начальником УМВС України у Волинській області рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ України.
Згідно із пунктом 6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої справ
Згідно наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 року № 230 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073), особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право, зокрема, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
Позивач відмовився надати пояснення в рамках службового розслідування з покликанням на те, що причини відмови виїзду у відрядження були вказані у рапорті від 29.05.2014 року, що підтверджується актом про відмову надати пояснення від 29.05.2014 року. З письмовим рапортом про ознайомлення з висновком службового розслідування позивач не звертався, відтак, судом не встановлено порушень чинного законодавства при проведенні службового розслідування та затвердження його висновку.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у справі №803/1216/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
І.І.Запотічний