іменем україни
05 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Касьяна О.П., Гончара В.П., Остапчука Д.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Півченської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області про визнання правочинів недійсними та визнання права власності на частку в нерухомому майні, за касаційною скаргою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 вересня 2014 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 10 листопада 2014 року,
У жовтні 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом, у якому просили визнати недійсним свідоцтво про право власності від 27 лютого 2012 року, видане виконавчим комітетом Півченської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області на ім'я ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, визнати право власності на будинковолодіння з надвірними будівлями АДРЕСА_1 за колгоспним двором, у якому проживали ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати за ОСОБА_4 право спільної часткової власності на 1/3 частину цього будинковолодіння, за ОСОБА_5 - на ј частину та за ОСОБА_6 - на 1/6 його частину.
На обґрунтування своїх вимог посилались на ті обставини, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народилися та проживали у цьому будинковолодінні, яке відносилося до майна колгоспного двору, членами якого станом на 15 квітня 1991 року крім них також були ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, тому вони мають право на частку в майні колгоспного двору по ј частині, однак правовстановлюючих документів не оформляли.
Після смерті ОСОБА_10 спадщину на належну йому ј частину прийняла ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, тому частки власників майна змінилися та стали відповідно ОСОБА_9 і ОСОБА_4 по 1/3, а ОСОБА_6 - 1/12 частка.
Після смерті ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, на належну їй частку будинковолодіння також відкрилася спадщина, яку прийняв за заповітом ОСОБА_7 та ОСОБА_6 як непрацездатна на обов'язкову частку, тому їй належить 1/6 частина спірного будинковолодління.
Про оформлення права власності лише за ОСОБА_9 позивачам стало відомо у серпні 2013 року, а тому строків позовної давності для захисту своїх прав не пропустили, просили задовольнити позов.
30 вересня 2014 року рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області позов задоволено частково.
10 листопада 2014 року рішенням апеляційного суду Рівненської області рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності від 27 лютого 2012 року, видане виконавчим комітетом Півченської сільської ради Здолбунівського району на ім'я ОСОБА_9, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_5, в частині 5/8 спірного домоволодіння.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 3/8, а за ОСОБА_5 на ј частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.
У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ухвалюючи рішення, апеляційний суд, надавши належну оцінку обставинам справи, повно та всебічно з'ясувавши та встановивши їх на основі наданих сторонами доказів, вірно застосувавши норми матеріального права, які регулюють відносини, що виникли між сторонами, дотримавшись норм процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, визнання частково недійсним оспорюваного свідоцтва про право власності на спірний будинок з надвірними будівлями, виданого на ім'я ОСОБА_12, оскільки воно порушує права позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та не відповідає реальним часткам у праві власності на майно, а відтак і наявність підстав для визнання за ОСОБА_4 права власності на 3/8 частини спірного будинку, а за ОСОБА_5 - на ј його частини.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин касаційну скаргу потрібно відхилити, рішення апеляційного суду Рівненської області від 10 листопада 2014 року залишити без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відхилити, рішення апеляційного суду Рівненської області від 10 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.П. Касьян
В.П. Гончар
Д.О. Остапчук