Ухвалаіменем україни
12 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Парінової І.К.,Дем'яносова М.В.,Коротуна В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», третя особа - генеральний директор державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» ОСОБА_5, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2014 року,
У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»), третя особа - генеральний директор ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» ОСОБА_5, обґрунтовуючи вимоги тим, що 1985 року вона почала працювати у Бориспільському об'єднаному авіаційному загоні, правонаступником якого є ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», де працювала на різних посадах, а перед звільненням - на посаді комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій. Наказом від 30 квітня 2013 року № 11-07/1-501/п її звільнено з роботи з 30 квітня 2013 року в зв'язку зі скорочення штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Позивач зазначала, що скорочення чисельності штату не відбулося, оскільки збереглася чисельність працівників в новоствореній групі матеріального забезпечення інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем замість ліквідованої групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем, в якій вона працювала. Також вказувала, що в порушення вимог ч. 1 ст. 42, ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України їй не було надане переважне право залишення на роботі як працівнику з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, та у порушення вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України не було запропоновано вакантні посади у новоствореній групі. Розірвання трудового договору відбулося без згоди профспілкового комітету, який своїм рішенням від 22 квітня 2013 року відмовив у погодженні її звільнення. Крім того, зазначеними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, оскільки вона була вимушена шукати нову роботу, обмежувати себе у витратах та перебувала в пригніченому стані. Посилаючись на викладене, просила скасувати наказ від 30 квітня 2013 року № 11-07/1-501/п про звільнення її з роботи, поновити її на роботі в ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з 30 квітня 2013 року на посаді комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій та стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи від 30 квітня 2013 року по час фактичного поновлення на роботі та моральну шкоду в розмірі 4 500 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2014 року, позов задоволено. Скасовано наказ від 30 квітня 2013 року № 11-07/1-501/п про звільнення ОСОБА_4 з посади комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій в ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Поновлено ОСОБА_4 на роботі в ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з 30 квітня 2013 року на посаді комірника групи технічного обліку обладнання інформаційних технологій відділу комп'ютерних систем департаменту інформаційних технологій дирекції з інформаційних технологій. Стягнуто з ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 квітня 2013 року по 01 вересня 2014 року в розмірі 74 202 грн та моральну шкоду в розмірі 4 500 грн, а всього - 78 702 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників.
У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки при звільненні позивача роботодавцем було порушено передбачений трудовим законодавством порядок вивільнення працівника, що є підставою для поновлення її на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваних рішеннях, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, та не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи було допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
І.К. Парінова М.В. Дем'яносовВ.М. Коротун