Ухвала
іменем україни
10 лютого 2015 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:
головуючого ОСОБА_12,
суддів:ОСОБА_13, ОСОБА_14,
при секретарі судового засідання ОСОБА_15,
за участю прокурора ОСОБА_16,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12013160030000681 щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Нововоронцовки Херсонської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 187, ч. 4 ст. 358 КК України,
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, посилаючись на неповноту досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що вирок суду ухвалено незаконним складом суду, у матеріалах провадження частково відсутній журнал судового засідання та технічний запис судового провадження в суді першої інстанції, порушено його право на захист. Також вважає, що його протиправні дії щодо потерпілого ОСОБА_8 було вчинено у стані необхідної оборони, а тому вони мають кваліфікуватися за ст. 118 КК України. Що стосується заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_9, то ці дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 186 КК України. В частині обвинувачення за ч. 4 ст. 358 КК України ОСОБА_7 потрібно виправдати за відсутності допустимих і достовірних доказів його винуватості. Апеляційний суд не дав відповідей на доводи, викладені в його апеляційній скарзі.
За вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 05 березня 2014 року, ОСОБА_7 засуджено: за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років; за ч. 1 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 4 ст. 358 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_10 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 8 місяців.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01 березня 2011 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
ОСОБА_10 визнано винуватим і засуджено за те, що він 09 лютого 2013 року приблизно о 02.36 год. у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 з метою відкритого заволодіння майном ОСОБА_9 почав переслідувати останню, погрожуючи завдати їй тілесних ушкоджень. ОСОБА_9, намагаючись уникнути переслідування, забігла на другий поверх під'їзду АДРЕСА_2, в якому вона проживала разом із батьками, і стала стукати у двері власної квартири та кликати на допомогу.
Наздогнавши ОСОБА_9 біля вхідних дверей її квартири, ОСОБА_7 дістав із куртки кухонний ніж, і погрожуючи застосувати насильство, небезпечне для життя чи здоров'я дівчини, заволодів її майном на загальну суму 2743,14 грн, заподіявши ОСОБА_9 матеріального збитку на вказану суму.
У цей час ОСОБА_8 - батько ОСОБА_9, який перебував у квартирі, почувши за дверима стук та крики доньки, вибіг із квартири з метою затримати ОСОБА_7 і повернути мобільний телефон. Наздогнав ОСОБА_7 на проїзній частині біля будинку АДРЕСА_2 де між ними відбулась сутичка. З метою приховання щойно вчиненого розбою ОСОБА_7 дістав із куртки ніж і двічі вдарив ним ОСОБА_8 в передню та бокову частину тулубу, від чого ОСОБА_8 в цей же день помер у лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва.
Крім того, на початку січня 2013 року ОСОБА_7 у м. Херсоні у невстановленої особи придбав завідомо підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий 30 січня 2003 року Знам'янським МРВ УМВС України в Кіровоградській області на ім'я ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, з фотокарткою ОСОБА_7
09 лютого 2013 року о 17.10 год. його було затримано за підозрою у вчиненні вбивства ОСОБА_8 Під час встановлення особи ОСОБА_7 використав завідомо підроблений документ, надавши уповноваженим особам спецпідрозділу «Беркут» паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_11 як документ, що посвідчує його особу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримання доводів, наведених у касаційній скарзі з доповненням, думку прокурора про залишення касаційних вимог без задоволення, а судових рішень - без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені у скарзі, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
Положенням ст. 59 та п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено конституційне право громадян на захист від обвинувачення.
Відповідно правил п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника.
Частинами 1, 6 ст. 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Положення ст. 42 КПК України щодо процесуальних прав і обов'язків дозволяє зробити висновок про те, що виступ у судових дебатах є правом обвинуваченого, однак він також вправі відмовитись від такого виступу.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 46 КПК України захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює.
Участь у судових дебатах захисника є одночасно його правом і обов'язком. Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 42 КПК України це його право, але, водночас, захисник зобов'язаний використовувати всі передбачені в законі засоби захисту з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність особи. Виступ у судових дебатах є одним з таких засобів, і захисник повинен виголосити захисну промову.
Відповідно до вимог ст. 364 КПК України, судові дебати - обов'язкова частина стадії провадження, в якій виступають його учасники з аналізом доказів і пропозиціями про вирішення кримінального провадження. Виступ у судових дебатах учасників судового провадження є одним із способів реалізації і захисту своїх або представляємих ними (публічних або приватних) прав і законних інтересів та є гарантією принципу змагальності кримінального процесу.
Статтею 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції.
Однак суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 не дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону та не врахував положення ст. 6 Конвенції.
Обов'язок забезпечити реалізацію права на виступ у судових дебатах обвинуваченим, його захисником покладається на суд. Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження (журналу судового засідання, а також відповідно до аудіозапису), засуджений відмовився від виступу у судових дебатах, а захисник повідомив суд, що вимушений відмовитись від дебатів, оскільки не готовий до них. За таких обставин суд зобов'язаний був з'ясувати причини відмови від дебатів, а у разі прохання про необхідність надання часу для підготовки до них - надати таку можливість.
Проте, не зважаючи на зазначене, суд, не з'ясувавши в захисника причини, через які він відмовляється від дебатів, не надавши необхідний час для підготовки промови, провів дебати без виступу сторони захисту чим порушив право ОСОБА_7 на захист під час судового розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження щодо засудженого одних із основних засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України, - справедливості та змагальності.
Недотримання зазначених вимог закону є істотним порушенням кримінального процесуального закону, які відповідно до п.1 ч.1 ст. 438 КПК України тягнуть за собою скасування судового рішення.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду та залишаючи його без змін, не звернув уваги на допущені місцевим судом порушення, а тому судове рішення апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 також підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, під час якого суду необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та процесуального закону, дослідити обставини провадження, наявні докази, дати їм і доводам, висунутим у тому числі і у касаційній скарзі засудженого, належну оцінку та постановити законне й обґрунтоване рішення.
На даній стадії судочинства підстав для зміни раніш обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу, враховуючи ступінь тяжкості злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, колегія суддів не знаходить. Суду першої інстанції після призначення нового розгляду кримінального провадження належить мотивовано вирішити питання про вид запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 та в залежності від цього заходу встановити його тривалість згідно з положеннями Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, правозастосовної практики Європейського суду з прав людини.
Керуючись статтями 433, 436-438 КПК України, суд
Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 05 березня 2014 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_12ОСОБА_13ОСОБА_14