14 лютого 2015 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ткачук О.С., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 7 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 січня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним,
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 7 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23 січня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити рішення про задоволення позову.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень й доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності зазначених судових рішень.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що житловий будинок, який є предметом іпотеки відповідає вимогам щодо нерухомого житлового майна, передбаченим Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки загальна площа обтяженого будинку складає 65,30 кв. м, тобто є меншою за площу, коли Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» допускається звернення стягнення (площа не перевищує 250 кв. м).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 7 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 січня 2015 року відмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ О.С. Ткачук