ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.02.2015Справа №910/7569/14
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»
до Військової частини НОМЕР_1
про відшкодування шкоди в порядку регресу 5 700,00 грн.
Суддя Яковенко А.В.
Представники сторін:
від позивача: - Ліповуз Д.І. дов. №01/340-55 від 02.01.2015р.
від відповідача: - Іванов Д.А. дов. №22 від 16.01.2015р.
Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5 700,00 грн., крім того просили судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 (суддя Грехова О.А.) порушено провадження по справі №910/7569/14, розгляд справи призначено на 26.05.2014
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі №910/7569/14 (суддя Грехова О.А.) позов задоволено частково, стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 90 коп. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі №910/7569/14 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2014 касаційну скаргу заступника військового прокурора Київського гарнізону задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 у справі №910/7569/14 скасовано, вказану справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Розпорядженням №04-23/1266 від 22.12.2014 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/7569/14, відповідно до пункту 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Автоматичний розподіл вказаної справи проведено 24.12.2014 за наслідками якого 25.12.2014 справу №910/7569/14 передано в сектор №49 судді Яковенко А.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2014 суддя Яковенко А.В. прийняла справу №910/7569/14 до свого провадження та призначила розгляд справи на 28.01.2015.
28.01.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення №03/200 від 28.01.2015, відповідно до яких просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
28.01.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та пояснення до відзиву, відповідно до яких просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В судовому засіданні 28.01.2015 оголошувалася перерва до 11.02.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судове засідання 11.02.2015 з'явився, надав пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання 11.02.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у відзиві.
На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/7569/14.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.02.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.12.2012 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - Позивач, Страховик) та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Страхувальник, Відповідач) укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, підтвердженням чому є Поліс Серії АЕ №1999615, згідно з яким на страхування був прийнятий автомобіль УАЗ, д/н НОМЕР_2 . При цьому, строком дії вказаного договору був період з 31.01.2013 р. по 30.01.2014 р.
Як зазначається сторонами та підтверджується первинною довідкою ВДАІ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві, 04.07.2013 на просп. Повітрофлоський, 24 сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля «УАЗ», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Шевроле Авео», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 18.07.2013 у справі №760/14552/13-п гр. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
08.07.2013 ОСОБА_2 звернувся до Позивача з повідомленням про страхову подію.
Згідно із Звітом №3646 про оцінку автомобіля Шевроле Авео, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 8245,02 грн.
03.09.2013 між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 укладено угоду про розмір страхового відшкодування, відповідно до умов якої (п. 2, 3) сторони досягли згоди, що сума матеріального збитку за страховим випадком, що стався 04.07.2013 за вирахуванням франшизи, встановленої полісом Серії АЕ №1999615 складає 5500,00 грн.
Виходячи з приписів ст. 20 Закону України «Про страхування» Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).
У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Позивач на підставі Полісу Серії АЕ №1999615, заяви п. ОСОБА_2 про страхове відшкодування від 12.08.2013, угоди про страхове відшкодування від 03.09.2013, страхового акту №ЦВ/13/0515 від 16.09.2013, розрахунку страхового відшкодування здійснив на користь ОСОБА_2 перерахування суми страхового відшкодування у розмірі 5 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3277 від 16.09.2013.
Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення на підставі пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в порядку регресу 5 700,00 грн., з яких 5 500,00 грн. - сума виплаченого страхового відшкодування, 200,00 грн. - витрати з проведення експертизи.
Відповідач, заперечуючи проти позову вказав на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки повідомив страховика про ДТП, на підтвердження чого надав лист №429 від 05.07.2013, а у якості доказів направлення вказаного листа Позивачу, Відповідач надав копії листів №62, №63 журналу вихідної кореспонденції військової частини НОМЕР_1 .
За приписами пункту 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Згідно з підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
У відповідності до підпункту 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закону України №1961) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок письмового повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, а також, встановлено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
Судами попередньо встановлено, що Відповідачем на підтвердження факту повідомлення Позивача про дорожньо-транспортну пригоду надано супровідний лист №429 від 05.07.2013, адресований Позивачу, в якому Відповідач повідомив останнього про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 04.07.2013 за участю автомобіля «УАЗ», д.р.н. НОМЕР_2 (поліс №АЕ/1999615) під керуванням ОСОБА_1 , на підтвердження направлення викладеного Відповідачем надано журнал вихідних документів військової частини №3030 (форма 28) за період з 04.07.2013 по 07.07.2013.
З наданих документів вбачається, що Відповідач 05.07.2013, тобто на другий день триденного строку, надіслав Позивачу повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 04.07.2013.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для
Згідно з приписами пункту 2.15.5 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 23.08.2012 за №747, якою керується військова частина, передбачено, що вихідну кореспонденцію опрацьовують управління документального забезпечення та підрозділи з діловодства і надсилають централізовано в день її одержання від структурних підрозділів. Працівникам МВС заборонено надсилати або передавати документи без реєстрації в УДЗ, підрозділі документального забезпечення структурного підрозділу.
Пунктом 2.15.9 цієї Інструкції передбачено, що під час приймання від виконавців вихідних документів для реєстрації необхідно обов'язково перевіряти правильність адреси отримувача, наявність необхідних підписів та віз на них та їх додатках, позначку про додатки і їх фактичну наявність, наявність віз на примірниках, що залишаються у справах УДЗ (підрозділах документального забезпечення, канцеляріях), правильність оформлення й розміщення реквізитів. Документи, оформлені з порушенням передбачених правил, до відправлення не приймаються.
Тобто факт реєстрації супровідного листа №429 від 05.07.2013 в журналі реєстру вихідних документів Військової частини НОМЕР_1 є обов'язковим та зобов'язує надсилання зазначеного листа в день його одержання від структурного підрозділу та встановлення фактичної наявності додатку.
Таким чином, факт реєстрації супровідного листа №429 від 05.07.2013 в журналі реєстру вихідних документів Військової частини НОМЕР_1 підтверджує виконання вимог зазначеної Інструкції з діловодства та своєчасність надсилання документу (05.07.2013 - тобто на наступний день після ДТП) та фактичну наявність додатку (повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка на 1 аркуші).
Разом з тим, суд відмічає за приписами пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України №1961 учасники ДТП зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, Моторного (транспортного) страхового бюро України про настання ДТП.
Підпунктом 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України №1961 визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України №1961. Тобто ця стаття передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не відсутність цього права.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого госопдарського суду України у справі №914/3831/13 від 10.06.2014 та Постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у цій же справі.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у Позивача права на звернення до суду з вимогою про стягнення з Відповідача указаної суми страхового відшкодування у розмірі 5 500,00 грн., виплаченої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Указана сума була доведена належними та допуститими доказами, а тому підлягає стягненню з Відповідача.
Щодо заявленої Позивачем вимоги про стягнення понесених ним витрат з оплати експертизи у розмірі 200,00 грн., яка проводилася для визначення розміру збитку, суд зазначає наступне.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією у разі пошкодження транспортного засобу. До цього переліку не віднесено витрати страхувальника на виготовлення довідок відповідних органів та на проведення експертиз.
Таким чином, витрати страхувальника, які не передбачені статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, на проведення автотоварознавчої експертизи, на оплату вартості послуг з оформлення та видачі довідки ДАІ, не входять до суми страхового відшкодування, оскільки такі витрати не є складовою фактичного розміру збитків, а належать до господарських витрат
Крім того, відповідно до аналізу статті 1191 Цивільного кодексу України та статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що страховик має право зворотної вимоги (регресу) до страхувальника лише у розмірі виплаченого страхового відшкодування потерпілій особі.
Відповідачем не надано доказів на спростування тверджень Позивача, а відтак строк виконання Відповідачем зобов'язання по страховому відшкодуванню шкоди, завданої транспортному засобу «Шевроле Авео», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на день звернення Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до суду за захистом своїх прав настав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є законними та обґрунтованими стосовно стягнення 5 500,00 грн., вказана сума заборгованості була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає стягненню з Відповідача.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 32382598) суму страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги, виплаченої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 5 500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,89 грн.
3. В іншій частині у позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
6. Дата складання повного тексту рішення 19.02.2015.
Cуддя А.В.Яковенко