м. Вінниця
20 лютого 2015 р. Справа № 802/271/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
06.02.2015 року Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) заборгованість з єдиного податку в сумі 2078,39 грн.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Заявлений адміністративний позов повністю підтримує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, поважність причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Заперечень на позов від відповідача до суду не надходило, заяви щодо неможливості розгляду справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи через неможливість його прибуття в судове засідання також не подавалися.
Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності сторін в письмовому провадженні..
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем доводи, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрований Вінницьким міським управлінням юстиції 08.10.2013 року (ідентифікаційний код НОМЕР_1) і з 09.10.2013 року перебуває на податковому обліку у Вінницькій ОДПІ (а.с. 5).
14.10.2013 року відповідач подав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.11.2013 року (друга група), а 22.10.2014 року - заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування з 01.10.2014 року (а.с. 8).
Згідно з карткою особового рахунку платника податків станом на 30.09.2014 року за ФОП ОСОБА_1 рахується борг зі сплати єдиного податку в сумі 2078,39 грн. (а.с. 9), який виник внаслідок несплати ним сум єдиного податку за період з січня по вересень 2014 року (включно).
Надаючи оцінку правомірності звернення податкового органу з вимогами про стягнення спірної заборгованості, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 ПК України зареєстровані в установленому порядку фізичні особи-підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.
Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ст. 295 ПК України).
Пунктом 300.1 статті 300 ПК України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до Податкового кодексу України за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідач ФОП ОСОБА_1 у встановлений законом строк добровільно не сплатив суму узгодженого грошового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 2078,39 грн., яка є предметом даного публічно-правового спору.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2014 року ФОП ОСОБА_1 надсилалась податкова вимога № 4826-25 від 02.09.2014 року на суму 373,19 грн. (а.с. 6). Однак, з того часу сума податкового боргу збільшилась і не була погашена відповідачем.
За таких обставин суд доходить висновку про наявність у податкового органу права на стягнення податкового боргу за цим позовом.
Відповідно до положень статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).
Вимоги позивача є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню шляхом стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з єдиного податку в сумі 2078,39 грн.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) податковий борг з єдиного податку в сумі 2078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн. 39 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Сало Павло Ігорович