16 лютого 2015 р.Справа № 820/17269/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калиновського В.А.
Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. по справі № 820/17269/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХІНКОММЕТ"
до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХІНКОММЕТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000012204 Основ'янської ОДПІ від 17.09.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 37500, 00 грн., в тому числі 25000, 00 грн. за основним платежем та 12500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 року зазначений адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техінкоммет", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи - код 33067025, місцезнаходження: 61080, м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 201, перебуває на обліку як платник податків в Основ'янській ОДПІ м. Харкова, зареєстрований як платник податку на додану вартість - свідоцтво № 29021440 від 20.04.2004 р., видане Основ'янською ОДПІ м. Харкова.
Як вбачається з матеріалів справи позивач орендує виробниче приміщення за адресою с. Хролі, Харківського району Харківської області вул. Прицевод, 11 на підставі договору від 16.06.2012 року № 16062012/3/2, площею 1263, 7 кв.м. Також ТОВ «Техінкоммет» орендує приміщення літ Д-3, загальною площею 24, 0 кв.м., згідно договору від 20.06.2006 р. № 01-06.
З використанням нерухомого майна ТОВ "Техінкоммет" веде власну господарську діяльність. Тобто, позивач відповідає ознакам підприємства та здійснює систематичну комерційну діяльність.
Судом встановлено, що 11.08.2014 року Основ'янською ОДПІ була проведена перевірка позивача, результати якої оформлені актом від 11.08.2014 р. № 2775/20-38-22-04-08/33067025 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Техінкоммет" код ЄДРПОУ 33067025 по взаємовідносинам з ТОВ «Інтерія ЛТД» податковий номер 38018040 за період січень 2014 року» (далі по тексту - акт перевірки).
Згідно висновків акта перевірки встановлено порушення ТОВ "Техінкоммет" п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, внаслідок чого підприємством ТОВ "Техінкоммет" зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товару (послуг, робіт) у ТОВ «Інтерія ЛТД» на загальну суму ПДВ 25000, 00 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25000, 00 грн., в тому числі: січень 2014 року на суму 25000, 00 грн.
Зазначені висновки відповідачем були зроблені на підставі акта ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 01.04.2014 року № 1815/15-53-22-3/38018040 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерія ЛТД", код ЄДРПОУ 38018040 з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень - лютий 2014 року», за висновками якого встановлено наявність ознак відсутності факту реального вчинення господарських операцій між ТОВ «Інтерія ЛТД» з контрагентами постачальниками та контрагентами - покупцями за січень - лютий 2014 року.
На підставі акта перевірки ТОВ "Техінкоммет" відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012204 Основ'янської ОДПІ від 17.09.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 37500, 00 грн., в тому числі 25000, 00 грн. за основним платежем та 12500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що прийняте Основ'янською ОДПІ податкове повідомлення-рішення № 0000012204 від 17.09.2014 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому податковим органом період позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Інтерія ЛТД», яке зареєстроване юридичною особою 07.02.2012 р. за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2д, каб. 20, основний вид економічної діяльності - 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, включене до ЄДР ЮО та ФОП, що підтверджується копією витягу № 19506489 від 27.10.2014 р.
Судом встановлено, що між ТОВ "Техінкоммет" (покупець) та ТОВ «Інтерія ЛТД» (постачальник) був укладений договір поставки товару № 28/11-2013 від 28.11.2013 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1).
Асортимент товару обумовлюється сторонами та зазначається в рахунку - фактурі на кожну партію (п. 1.2).
Загальна сума договору формується вартістю поставок товару за час дії договору (п. 2.4 договору).
Згідно п. 9.8. договору договір набирає сили з моменту підписання та діє до 27.11.2014 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами обов'язків.
Факт виконання робіт підтверджується копіями: рахунку-фактури № 30/01-14 від 30.01.2014 р., видаткової накладної № 5809 від 30.01.2014 р., податкової накладної № 5809 від 30.01.2014 р. на суму 150000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 25000, 00 грн., ТТН № 30/1 від 30.01.2014 р., договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні №08/1/2014 від 08.01.2014 р., заявки № 30/2/0102014 від 30.01.2014 р. на перевезення вантажів автотранспортом, акта виконаних робіт від 30.01.2014 р., рахунку № 602 від 31.01.2014 р., платіжного доручення № 39 від 14.02.2014 р., банківської виписки за 14.02.2014 р.
Оприбуткування отриманого товару підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 104 «Основні засоби».
Як встановлено в ході перевірки в бухгалтерському обліку позивача на рахунку бухгалтерського обліку 104 «Основні засоби» лічиться основні засоби - Станок зубофрезного 5К324А.
Подальше використання придбаного станка зубофрезного 5К324А у господарській діяльності підтверджується копією наказу № 29 про введення в експлуатацію від 01.07.2014 року та акта приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.07.2014 року.
З акта перевірки вбачається, що сума податку на додану вартість по податковій накладній № 5809 від 30.01.2014 р. включено підприємством до складу податкового кредиту за січень 2014 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за січень 2014 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних.
Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом при укладанні і виконанні договору підряду взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "Техінкоммет" та ТОВ «Інтерія ЛТД» зазначений вище договір поставки був виконаний у повному обсязі, як результат їх реального виконання, отримані роботи були використані позивачем для забезпечення власної господарської діяльності.
Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів зазначає, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.
Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору поставки.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином.
З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки ТОВ "Техінкоммет" була отримана податкова накладна від ТОВ «Інтерія ЛТД», яка за формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства України та засвідчує факт отримання позивачем товару, сплачено кошти за товар, який використано у власній господарській діяльності підприємства, суд приходить до висновку, що ТОВ "Техінкоммет" правомірно включило до складу податкового кредиту оскаржувану суму податку на додану вартість за перевіряємий період.
Слід відзначити, що дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат визнання податкового кредиту непідтвердженим.
Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів перевірок чи про неможливість проведення зустрічних звірок.
У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що прийняте Основ'янською ОДПІ податкове повідомлення-рішення № 0000012204 від 17.09.2014 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 року по справі № 820/17269/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. по справі № 820/17269/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С.