16 лютого 2015 р.Справа № 8-а/532/1/2014
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калиновського В.А.
Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.
за участю секретаря судового засідання - Зарицька Т.В.
Позивач - ОСОБА_1
Представник відповідача - Гармаш Ю.Г.
Представник відповідача - Ященко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03.12.2014р. по справі № 8-а/532/1/2014
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області , Кобеляцького районного трудового архіву , Пенсійного фонду України
про визнання неправомірним інформаційного листа,
07 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою перегляд рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 червня 2011 року по справі № 2-а-1/11 у зв'язку із нововиявленими обставинами, в якій просить переглянути, скасувати та винести нову постанову в частині проведення перерахунку пенсії, з дня її призначення, включивши в перерахунок пенсії заробітну плату за вимушений прогул за період з 21.01.1993 року по 21.06.1994 рік, а також визнати довідки про заробітну плату, видані Кобеляцьким районним трудовим архівом, такими, що не відповідають наявним документам в архіві та нормативним документам.
Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03.12.2014 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 червня 2011 року по справі № 2-а-1/11 залишено без задоволення.
Позивач не погодився із зазначеною ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03.12.2014 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм матеріального та процесуального права.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області, подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Позивач, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити вимоги заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області по справі № 2-а-1/11 від 25 червня 2011 року позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі та Кобеляцького районного трудового архіву про перерахунок пенсії, визнання недійсними довідок про нараховану заробітну плату задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області, врахувати в страховий стаж ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року та з 01.04.2006 року по 01.12.2006 року, провівши відповідну взаємозвірку за відповідний період. В решті позову, в тому числі і до Кобеляцького районного трудового архіву про визнання недійсними довідок про нараховану заробітну плату, відмовлено. Дана постанова була переглянута судом апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, виходив з того, що ОСОБА_1 не посилається на жодні нововиявлені обставини та не зазначає жодних доказів, які підтверджують наявність нововиявлених обставин, в той час як правильність проведення розрахунків встановлена судовими рішеннями.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Колегія суддів зазначає, що стаття 245 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду.
Нововиявленими є обставини (як фактичного, так і правового характеру), які: 1) об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи; 2) не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.
До нововиявлених обставин частина 2 статті 245 КАС України відносить: 1) істотні обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд; 2) сфальсифіковані докази і завідомо неправильний переклад; 3) зловживання суддів; 4) скасування преюдиційного судового рішення; 5) неконституційність правового акта, що був застосований судом.
За частиною 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Правєдная проти Росії" від 18 листопада 2004 року зазначає, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27 лютого 1981 року за №1 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 15 (далі по тексту - постанова Пленуму), як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд (наприклад, виявлення факту, що сторона була недієздатною, угода чи актовий запис недійсні, що є або скасований заповіт на майно, наявність даних про недійсність розірваного судом шлюбу, вказівки Конституційного Суду України про преюдиціальність його рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів, пов'язаних із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта тощо).
Колегія суддів відзначає, що істотними обставинами справи вважаються такі, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справи, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.
Той факт, на який посилається заявник, а саме на наявність у матеріалах цивільної справи., яка розглядалась Новосанжарським районним судом Полтавської області довідки вих. № 186 від 21.12.1994 року про те, що їй була сплачена заробітна плата за період з 22.01.1993 року по 21.06.1994 року, а також утримані прибутковий податок та внески до пенсійного фонду не є нововиявленою обставиною, оскільки відома заявнику, як позивачу, який брав участь у процесі під час прийняття рішення.
Так, судами апеляційної та касаційної інстанцій зазначено, що Кобеляцький районний суд Полтавської області приймаючи відповідне рішення в частині, що стосується позовних вимог про врахування при визначенні заробітної плати для обчислення пенсії заробітну плату за час вимушеного прогулу згідно рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21.12.1994 року, дійшов правильного висновку про те, що заробітна плата, нарахована ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 21.01.1993 року по 21.06.1994 року не являється об'єктом утримання страхових внесків.
Касова книга та документи про списання заборгованості по страхових внесках не підтверджують нарахування та утримання страхових внесків за час вимушеного прогулу і не можуть бути нововиявленими обставинами.
Нормативно-правові акти, на які посилається заявник як на нововиявлені обставини, не можуть бути такими, оскільки дане законодавство існувало на час прийняття рішення по справі, та на даний час не визнані Конституційним Судом України некоституційними.
Книга по нарахуванню заробітної плати за 2003-2007 роки Малого підприємства - спеціалізованої пересувної механізованої колони, надані ОСОБА_1 та довідки про заробітну плату, видані Кобеляцьким районним трудовим архівом також не є нововиявленими обставинами, оскільки були досліджені судом під час розгляду по суті.
55 аркушів із документами, на які вказує ОСОБА_1, як такі, що зникли із матеріалів адміністративної справи, що потягло за собою невірне вирішення справи, не відповідає обставинам справи, оскільки в судовому засіданні встановлено, що документи, були направлені до суду із Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі та досліджувались при проведенні експертизи, призначеної судом. В подальшому вказані документи були повернені за належністю.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що викладені в заяві обставини не можуть бути визнані нововиявленими обставинами в розумінні ст. 245 КАС України.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що постанова Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03.12.2014 року по справі № 8-а/532/1/2014 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03.12.2014р. по справі № 8-а/532/1/2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С.
Повний текст ухвали виготовлений 23.02.2015 р.