м. Вінниця
16 лютого 2015 р. Справа № 802/44/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Богоноса М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача: Боднюк Л.І., Щолокової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
13.01.2015 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - фізична особа-підприємця ОСОБА_1 (далі- ФОП ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ). У позовній заяві позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Вінницькій області від 19.06.2013 року № 0016821702 та від 19.06.2013 року № 0016831702.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки був складений акт №1959/1721/НОМЕР_3 від 31.05.2013 року, на підставі якого Вінницькою ОДПІ винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Позивач зазначає, що висновки Акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 8625,48 грн та податку на додану вартість в розмірі 3880,50 грн, є безпідставними, оскільки такі суперечать чинному законодавству України. Крім того, зазначив, що в ході перевірки відповідачем безпідставно вказано на завищення позивачем валових витрат, у зв"язку із включенням до них витрат по оплаті послуг мобільного зв'язку та реклами. При цьому, на думку позивача, висновки податкового органу про допущене підприємством порушення норм Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки господарські операції ФОП ОСОБА_1 із контрагентами носять реальний характер.
Що стосується донарахування податку на додану вартість, то позивач вважає, що рекламні послуги та послуги мобільного зв'язку безпосередньо були використані у господарській діяльності, а тому суми ПДВ сплачені у ціні послуг були правомірно віднесені до податкового кредиту.
Відповідач подав заперечення на позовну заяву (а.с.38-39), у яких просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Як на підставу для заперечень відповідач посилається на норми п. 177.4 ст. 177 ПК України, згідно яких, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до операційної діяльності згідно з розділом III Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями). Так, відповідач в обгрунтування підстав правомірності винесених податкових повідомлень-рішень зазначає, що позивачем до суми валових витрат було включено витрати, що не підтверджені доку ментально, а саме: згідно видаткової накладної № 94 від 13.06.2012 р. позивачем було реалізовано TOB „Будмайдан-79" товар "газобетон" в кількості 36.52 куб. м. по ціні 583,33 грн. на суму 25 564,00 грн., т.ч. ПДВ - 4 260,67 грн. (21 30333 грн. без ПДВ). Відповідно до наданих на перевірку первинних бухгалтерських докуме нтів (накладних) придбання товару „газобетон" відсутнє, відсутній даний товар і в залишках товару на початок періоду, що перевіряється. Крім того, до витрат підприємця включено придбання послуг мобільного зв'язку та рекламні послуги на загальну суму 17 045,53 грн. (без ПДВ), що не пов'язані із господарською діяльністю позивача по справі. Як наслідок, перевіркою збільшено оподаткований дохід позивача за 2012 р. на суму 38 348,86 (тридцять вісім тисяч триста сорок вісім гривень 86 коп.) грн. та відповідно донараховано податку з доходів фізичних осіб за період 2012 р. в сумі 5 752,32 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні 32 коп.) грн.
Разом з тим, перевіркою повноти нарахування позивачем податку на додану вартість за період, що перевірявся встановлено, що підприємцем до податкового кредиту включалось ПДВ сплачений при придбанні послуг (реклама на суму 1 525,00 грн. та мобільний зв'язок на суму 1 032,00 грн.), що не використовувались в оподаткову ваних операціях в межах здійснення господарської діяльності платника податків.
У судовому засіданні позивач та представник позивача адміністративний позов підтримали та просили суд задовольнити його у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили та просили у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, надавши оцінку іншим доказам, які знаходяться у матеріалах справи, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Вінницької міської ради 06.06.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.8).
Згідно із реєстраційними даними, видами господарської діяльності позивача визначено: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнаннями, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
У період із 14.05.2013 року по 24.05.2013 року відповідачем на підставі Наказу № 1559/17 від 29.04.2013 року проведено планову документальну виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.
За наслідками перевірки складено Акт від 31.05.2013 року № 1959/1721/НОМЕР_3 Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 (а.с. 9-19).
Згідно висновків Акта позивачем порушено:
1. п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 138.2 ст. 138 ПК України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік в сумі 5752,32 грн;
2. п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого донараховано ПДВ в сумі 2587 грн.
Вказані висновки Акта перевірки від 31.05.2013 року № 1959/1721/НОМЕР_3 стали підставою для прийняття оскаржуваних у справі податкових повідомлень-рішень Вінницької ОДПІ від 19.06.2013 року № 0016831702 яким визначено суму податкового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб в сумі 8628,48 грн. (а.с. 21) та № 0016821702 яким визначено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість в сумі 3880,50 грн (а.с.20).
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням суд зазначає, що спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкових повідомлень-рішень.
Під витратами відповідно до пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслі-док чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його ви-лучення або розподілу власником).
Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Під податковим кредитом відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК розуміється сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг (пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК).
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (ч.2 ст.3). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9) та які повинні містити обов'язкові реквізити первинних документів, визначені у ч. 2 ст. 9.
Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.
На підтвердження позовних вимог позивач надала суду для долучення до матеріалів справи копії первинних документів по взаємовідносинам зі своїми контрагентами - ТОВ "Аерок", TOB "Будмайдан 79", ПАТ "Київстар" та ТОВ "Медіа Дім "Ріа" а саме, договір купівлі-продажу, договори про надання послуг, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про перерахування грошових коштів, тощо.
Податковий орган вважає, що до суми валових витрат було включено витрати, що не підтверджені доку ментально, а саме: згідно видаткової накладної № 94 від 13.06.2012 р. позивачем було реалізовано TOB „Будмайдан-79" товар "газобетон" в кількості 36.52 куб. м. по ціні 583,33 грн. на суму 25 564,00 грн., т.ч. ПДВ - 4 260,67 грн. (21 30333 грн. без ПДВ). Відповідно до наданих на перевірку первинних бухгалтерських докуме нтів (накладних) придбання товару "газобетон" відсутнє, відсутній даний товар і в залишках товару на початок періоду, що перевіряється.
Суд вважає вказані твердження безпідставними з огляду на наступне.
Так, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Аерок" укладено дилерський договір № 45-0040/11 від 19.09.2011 року щодо реалізації будівельних матеріалів, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 є офіційним дилером по реалізації товару ("блоки з автоклавного газобетона" (а.с.44-48).
Відповідно до п. 10.1 вказаного Договору, право власності до дилера на вказаний товар здійснюється з моменту передачі товару дилеру або уповноваженій особі, що підтверджується видатковою накладною.
Факт доставки товару (газобетонні блоки) від ТОВ "Аерок" до ФОП ОСОБА_1 на підставі договору № 45-0040/11 від 19.09.2011 року для його подальшого використання підтверджені актами приймання-передачі наданих послуг № 2 та № 1, № 3 за договором № 4/04 від 04.04.2012 року (а.с.142, 137, 129 т. 1).
Суд, вирішуючи спір, враховує, що посилання відповідача на відсутність мети реального здійснення господарських операцій, а саме ненадання доказів використання у господарській діяльності блоки газобетона є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 здійснювало реалізацію вказаного товару ТОВ "Будмайдан 79".
Так, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Будмайдан 79" укладено договір купівлі-продажу № 22/08 від 22.08.2011 року, згідно умов якого Продавець (ФОП ОСОБА_1.) зобов'язується передавати у власність товар (блоки AEROC), а Покупець (ТОВ "Будмайдан 79") зобов'язується прийняти його і сплатити в терміни і на умовах, передбачених цим договором.
Факт доставки товару (газобетонні блоки) від ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "Будмайдан 79" на підставі договору № 22/08 від 22.08.2011 року підтверджено актом надання послуг № 13 від 13.06.2012 року, відповідно до якого ТОВ "Класбуд" на підставі договору № 13-06/2012 від 13.06.2012 року здійснив завантажувально-розвантажувальні послуги та послуги по організації перевезення вантажу будівельних матеріалів.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на безтоварність вказаних господарських операцій, оскільки матеріали справи містять податкову накладну № 8 від 13.06.2012 року, видаткову накладну № РН-0000094 від 13.06.2012 року (а.с.59), рахунок-фактура № СФ-0000059 від 13.06.2012 року, акт звірки взаємних розрахунків (а.с.60), банківські виписки (а.с. 238). Крім того, у матеріалах справи міститься довідка ТОВ "Будмайдан 79" згідно якої, останній отримав товар від ФОП ОСОБА_1 на суму 25564,00 грн. Тому, суд приходить до висновку про неправомірність посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо безтоварності правочину в частині посилань на відсутність намірів сторін по Договору щодо настання реальних наслідків.
Також, податковий орган вважає, що господарська операція між позивачем та ТОВ "Будмайдан 79" не спрямована на реальне настання наслідків, оскільки у видатковій накладній у графі "товар" зазначено "газобетон", на думку відповідача, не може підтверджувати факт здійснення господарської операції.
Суд не може погодитись із вказаними доводами відповідача, оскільки судом оглянуто вказану видаткову накладну, що підтверджує використання у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 товару "блоки газобетонні", а не "газобетону" як вказано відповідачем.
Крім того, у матеріалах справи міститься довідка ТОВ "AEROC", відповідно до якої вказано, що поняття "газобетонні блоки" виробництва ТОВ "AEROC" є синонімом поняття "блоки пористі" виробництва ТОВ "AEROC" відповідно до ТУ У В.2.7-26.6-34840150:2009 "Вироби стінові з ніздрюватого бетону автоклавного тверднення "Аерок" Технічні умови".
Таким чином, оформлені належним чином первинні документи надають право платнику, відповідно до ПК України на віднесення витрат придбання товару до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, оскільки як встановлено такі товари були в подальшому реалізовані ТОВ "Будмайдан 79".
Суд не погоджується із позицією відповідача, що до витрат підприємця безпідставно включено придбання послуг мобільного зв'язку та рекламні послуги на загальну суму 17 045,53 грн. (без ПДВ), з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачем укладено з ПрАТ "Київстар" договір про надання послуг мобільного зв'язку № 4544674 від 12.08.2011 року. Відповідно до умов даного Договору ПрАТ "Київстар" обслуговує наступний телефонний номер Позивача: 067-430-64-09.
Позивачем надано до матеріалів справи копії рахунків ПрАТ "Київстар" щодо оплати за використання вказаного телефонного номеру, копії платіжних доручень, акт звірки взаємних розрахунків, податкові накладні, журнал реєстрації мобільного зв'язку(а.с.65-81,87,93-94, 103,188-199 т. 1).
Відповідачем під час розгляду справи не доведено, що користування позивачем послугами мобільного зв'язку здійснювалося не в межах господарської діяльності позивача.
Також судом встановлено, що відповідно до маркетингової політики ФОП ОСОБА_1 з метою підвищення попиту та продажу товару та отримання прибутку, протягом 2012 року були проведені рекламні заходи.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Медіа Дім "Ріа" укладено договір про надання рекламних послуг № 123 від 20.07.2012 року (а.с.82), відповідно до умов якого Виконавець (ТОВ "Медіа Дім "Ріа") надає Замовнику (ФОП ОСОБА_1.) послуги щодо виготовлення (при потребі) та публікації (трансляції) реклами, об'яв, прайс-рядків, радіороликів, тощо згідно наданих Замовником матеріалів, у друкованих засобах масової інформації, на радіо, в Інтернеті, засобами зовнішньої реклами.
Також, між позивачем та ПП "Всеукраїнський Медіа Холдинг Вінниця" укладено договір про рекламно-інформаційне обслуговування № 54/15 від 02.03.2012 року (а.с.83), згідно якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з надання рекламних послуг, а саме: розмістити рекламну інформацію в проекті "Бізнес схема" блок № 30 на загальну суму 1700 грн.
Для підтвердження факту виконання передбачених договорами послуг позивачем надані такі документи як реєстри документів, акти про надання рекламних послуг, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № VN-120841 від 26.12.2012 року, № VN-115601 від 26.07.2012 року, (85,89,91, 96,101,111, 123 т.1 ), договір рахунок № 123 від 20.07.2012 року (а.с.124 т. 1), акт передачі-приймання виконаних робіт від 20.07.2012 року (а.с.125 т.1), акт звірки взаємних розрахунків (а.с.200 т.1), фото-копії зовнішньої реклами (а.с.201-202 т.1), витяг з газет (а.с.97-99,112 т.1), податкові накладні № 894 від 26.12.2012 року, №1585 від 26.07.2012 року, № 15 від 22.11.2012 року, № 7 від 16.10.2012 року, № 19 від 19.09.2012 року, № 11 від 16.03.2012 року (а.с.205-211 т.1), банківські виписки (а.с.214,218,221,225,234,248 т.1).
Податкові накладні, а також всі первинні документи за операціями судом оглянуто та проаналізовано. Вказані документи оформлені належним чином.
З огляду на наведене, господарські операції між позивачем та ТОВ "Медіа Дім "Ріа" та ПП "Всеукраїнський Медіа Холдинг Вінниця" є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами.
Водночас, представником відповідача було зазначено, що при здійсненні інспектором дзвінка за рекламним оголошенням "ФОП ОСОБА_1" на номер телефону 067-430-64-09 відповіла невстановлена особа ( не ОСОБА_1.).
Суд критично відноситься до вказаних доводів представника відповідача з огляду на те, що ані Податковим кодексом України, ані Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.10.2010 року № 984, не надається право податковому органу у не встановлений спосіб отримувати інформацію щодо суб'єкта господарювання.
Разом з тим, не зазначення у рекламі "ФОП ОСОБА_1" ініціалів позивача не свідчить про не здійснення нею господарської діяльності, оскільки відсутність таких відомостей не може бути розцінена як спростування реальності спірних господарських операцій та наміри позивача діяти в інтересах якогось іншого ФОП ОСОБА_1.
Таким чином, висновок податкового органу про відсутність у позивача права включати до валових придбання послуг мобільного зв'язку та рекламні послуги на загальну суму 17045,53 грн, є невірним.
Крім того, використання на рекламних бігбордах інформації щодо номеру мобільного телефону ФОП ОСОБА_1 067-430-64-09 додатково підтверджує реальність господарських операцій із ПрАТ "Київстар" щодо отримання послуг зв'язку у межах господарської діяльності позивача.
За таких обставин встановлені під час перевірки відповідачем порушення вимог податкового законодавства з питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету у на загальну суму 8625,48 грн., суперечить фактичним обставинам справи та є необґрунтованими.
Вказані вище обставини спростовують також і висновок податкового органу, що покладений в основу податкового повідомлення-рішення № 0016821702 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість в сумі 3880,50 грн, оскільки отримані послуги ФОП ОСОБА_1 використовувались у межах господарської діяльності позивача та реальний характер таких знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.
Отже, суд вважає обгрунтованою позицію позивача про безпідставність винесення Вінницькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 року № 0016821702 та від 19.06.2013 року № 0016831702.
З обставин адміністративної справи вбачається, що Вінницькою ОДПІ не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 року № 0016821702 та від 19.06.2013 року № 0016831702.
Вирішуючи питання про розподіл понесених у справі сторонами судових витрати, суд керується нормою ч. 1 ст. 94 КАС України, в силу якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Вінницькій області від 19.06.2013 року № 0016821702 та від 19.06.2013 року № 0016831702.
Стягнути із Державного бюджету України в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОК НОМЕР_3) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесять копійок).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Богоніс Михайло Богданович