ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 лютого 2015 року 13 год. 45 хв. № 826/55/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Мазур А.С., суддів: Добрянської Я.І., Кротюка О.В., при секретарі Хильницькій В.О., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Рубель І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_3
доДержавної виконавчої служби України
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України) про визнання протиправною бездіяльності ДВС України, яка виявилась у ненаданні відповіді на звернення від 13.08.2014 та зобов'язання ДВС України надати відповідь на звернення від 13.08.2014.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він 13.08.2014 через свого представника звернувся до ДВС України зі скаргою, однак, ні відповіді на подане звернення, ні повідомлення про необхідність встановлення більшого терміну для його розгляду не було надано. Вважає, що ненадання відповіді на скаргу є бездіяльністю відповідача, що унеможливила реалізацію права на отримання інформації.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та дав аналогічні пояснення, підтвердивши, що відповіді з ДВС України не отримував.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що 18.08.2014 ДВС України доручила начальнику управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві провести перевірку матеріалів виконавчих проваджень, зазначених у скарзі, а, отримавши відклик скарги позивача, листом від 03.09.2014 просила вважати зазначене доручення недійсним.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2014 ОСОБА_3 через свого представника подав до ДВС України скаргу, у якій просив зобов'язати ВДВС Дніпровського РУ юстиції у м. Києві надіслати стягувачу копію постанови про відкриття виконавчого провадження; зобов'язати ВДВС Дніпровського РУ юстиції у м. Києві виконати вимогу виконавчого листа виданого Шевченківським районним судом м. Києва з рішенням суду стосовно ЗАТ «Воля-Кабель»; притягнути винних працівників ВДВС Дніпровського РУ юстиції у м. Києві до відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків; притягнути заступника начальника УДВС ГУ юстиції у м. Києві ОСОБА_4 до відповідальності за порушення законодавства та неналежне виконання службових обов'язків та провести розгляд даної скарги у його присутності.
Листом від 18.08.2014 № К-11784/3.2 ДВС України доручила начальнику управління ДВС ГУ юстиції у м. Києві провести перевірку матеріалів виконавчих проваджень, зазначених у скарзі, що перебувають (-ли) на виконанні у відділі ДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві відповідно до вимог ст. ст. 83-86 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, у зазначеному листі було поставлено питання щодо надання ДВС України інформації щодо повноти та об'єктивності розгляду заступником начальника управління ДВС ГУ юстиції у м. Києві ОСОБА_4 попередніх звернень заявника.
27.08.2014 ОСОБА_1, який є представником стягувача ОСОБА_3, було подано до ДВС України заяву, у якій зазначено, що 27.08.2014 з ВДВС Дніпровського РУ юстиції у м. Києві була надіслана копія платіжного доручення про перерахунок коштів стягувачу, що є наслідком виконання виконавчих листів виданих Шевченківським районним судом м. Києва стосовно ЗАТ «Воля-Кабель». Крім того, у зазначеній заяві просив скаргу у цій частині залишити без розгляду.
Управлінням ДВС ГУ юстиції у м. Києві 03.09.2014 було направлено до ДВС України лист про надання інформації, у якому вказано, що 27.08.2014 на адресу Управління надійшла заява ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_3 за довіреністю, про залишення поданої до ДВС України скарги від 13.08.2014 без розгляду.
ДВС України листом від 03.09.2014 № К-11784/3.2 повідомила начальника управління ДВС ГУ юстиції у м. Києві про те, що у зв'язку з надходженням до ДВС України звернення ОСОБА_1 про відклик попередньої скарги, доручення ДВС України від 18.08.2014 № К-11784/3.2 про проведення перевірки матеріалів виконавчих проваджень, за якими ОСОБА_3 є стягувачем, слід вважати недійсним.
Однак, позивачу в установлений законом строк відповідь на звернення від 13.08.2014 ДВС України надана так і не була, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 7 вказаного Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно з ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
З матеріалів справи убачається, що на час розгляду даної справи ДВС України не надала відповіді позивачу ні про стан вирішення скарги від 13.08.2014, ні по суті вимог, заявлених у ній.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що в даному випадку має місце бездіяльність відповідача, яка виявилася у ненаданні відповіді на звернення позивача від 13.08.2014.
Окрім того, суд звертає увагу, що представник позивача у заяві до ДВС України від 27.08.2014 просив скаргу залишити без розгляду лише в частині виконаних вимог, що не було враховано ДВС України при прийнятті рішення про недійсність доручення, яке було направлено начальнику управління ДВС ГУ юстиції у м. Києві.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що мала місце бездіяльність ДВС України щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 13.08.2014 та про необхідність надання такої.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 13.08.2014.
Зобов'язати Державну виконавчу службу України надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 13.08.2014.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн (сімдесят три гривні вісім копійок).
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.С. Мазур
Судді: Я.І. Добрянська
О.В. Кротюк
Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2015 року.