Справа № 1570/8448/2011
18 лютого 2015 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколенко О.М.;
при секретарі - Гаврилюк І.С.
за участю: представника заявника - ГУ ДКСУ в Одеській області - Боровець Ю.В. (за довіреністю),
представника Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області - Орлової О.Ю. (за довіреністю);
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про зміну способу та порядку виконання постанови суду від 22.04.2013 року по справі №1570/8448/2011,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу №403о/с від 04.08.2011 року в частині, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року позов ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу №403о/с від 04.08.2011 року в частині, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №403о/с від 04.08.2011 року "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_4; поновлено ОСОБА_4 на посаді дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; стягнуто із Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_4 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року постанову суду від 22.04.2013 року залишено без змін.
За заявою позивача Одеським окружним адміністративним судом 09.09.2014 року видано виконавчий лист по справі №1570/8448/2011 про стягнення із Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_4 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, із зазначенням строку пред'явлення виконавчого документа до виконання до "03" грудня 2014 року.
16.10.2014 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про роз'яснення постанови суду від 22.04.2013 року по справі №1570/8448/2011 шляхом зазначення конкретної суми грошових коштів, яка підлягає стягненню з боржника.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про роз'яснення постанови суду від 22.04.2013 року по справі №1570/8448/2011.
В свою чергу, 03.12.2014 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про зміну порядку і способу виконання постанови суду від 22.04.2013 року по справі №1570/8448/2011 шляхом зазначення конкретної суми грошових коштів, яка підлягає стягненню з боржника з урахуванням утримання податків, визначених вимогами Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка передана до розгляду судді Соколенко О.М. 11.12.2014 року після виходу судді з лікарняного.
Ухвалою суду від 12.12.2014 року заяву Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про зміну способу та порядку виконання постанови суду від 22.04.2013 року по справі №1570/8448/2011 призначено до розгляду у судовому засіданні.
Представник заявника - ГУДКСУ в Одеській області в судовому засіданні 18.02.2015 року підтримала заяву та просила суд задовольнити її, мотивуючи це тим, що відсутність в постанові суду від 22.04.2013 року конкретно визначеної суми, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_4, унеможливлює її фактичне виконання.
Представник Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області підтримала заяву Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про зміну способу та порядку виконання постанови суду від 22.04.2013 року.
Інші учасники процесу у судове засідання 18.02.2015 року не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи; причин неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Отже, оскільки неприбуття стягувача, боржника та третіх осіб, які сповіщені про розгляд заяви належним чином, не перешкоджає судовому розгляду, суд у відповідності до ч.2 ст. 263 КАС України розглядав заяву за їх відсутності.
Суд, розглянувши заяву Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про зміну способу та порядку виконання постанови суду від 22.04.2013 року, дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.5 ст.257 КАС України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Ця норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Тобто, підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим. При цьому, під встановленням способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання.
Як вбачається з резолютивної частини постанови суду від 22.04.2013 року в адміністративній справі №1570/8448/2011, на виконання якої було видано виконавчий лист від 09.09.2014 року про стягнення із Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_4 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у ній зазначено: «Стягнути із Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_4 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу».
Враховуючи викладене, у виданому Одеським окружним адміністративним судом виконавчому листі від 09.09.2014 року, в графі «резолютивна частина рішення» зазначено: «Стягнути із Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_4 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу».
В свою чергу, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області обґрунтовуючи заяву про зміну способу та порядку виконання постанови суду від 22.04.2013 року, зазначає, що у нього на виконанні знаходиться виконавчий лист, виданий Одеським окружним адміністративним судом 09.09.2014 року по справі №1570/8448/2011 про стягнення із Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_4 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому, заявник вказує, що в резолютивній частині постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року по справі №1570/8448/2011, вирішено стягнути із Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_4 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак, не зазначено конкретної суми, яка підлягає стягненню з боржника, а саме з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
При цьому, заявник зазначив, що Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, згідно якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства. Разом з цим, заявник посилається на те, що відповідно до ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», органами Казначейства мають виконуватися судові рішення, якими присуджено стягнення конкретних сум, з конкретних божників, якими є державні органи.
Отже, як вказує заявник, на теперішній час склалися такі обставини, які ускладнюють виконання виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом 09.09.2014 року по справі №1570/8448/2011, оскільки незрозумілим є сума, яка підлягає до стягнення по вищевказаному виконавчому документу, а орган Казначейської служби не наділений повноваженнями самостійно визначати суму до стягнення за виконавчим документом.
Суд зазначає, що гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання визначено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 року № 4901-VІ.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що держава гарантує виконання судових рішень про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі по тексту - Порядок № 845).
Пунктом 2 зазначеного Порядку № 845 визначено, що безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно п.3 Порядку №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Отже, існуючий на цей час Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників передбачає, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.
Згідно з положеннями статті 235 КЗпП України (в редакції, яка діяла на момент прийняття судом постанови від 22.04.2013 року) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як встановлено судом, позивач 24.10.2011 року звернувся до суду із позовом про визнання незаконним та скасування наказу №403о/с від 04.08.2011 року в частині, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року в адміністративній справі № 1570/8448/2011 задоволено позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_7 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу №403о/с від 04.08.2011року в частині щодо звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_4 та ОСОБА_7, поновлення їх на посадах та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На вказану постанову суду відповідачами були подані апеляційні скарги, та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2012 року апеляційні скарги задоволені, вищевказане рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року скасовано та судом апеляційної інстанції прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_7 відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2012 року вищевказані рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2012 року скасовані та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
10.12.2012 року вказана справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду за вхідним номером № 39639/2012 та відповідно до автоматичного розподілу справ справу передано судді Соколенко О.М.
Як вже зазначено судом, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року позов ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу №403о/с від 04.08.2011 року в частині, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №403о/с від 04.08.2011 року "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_4; поновлено ОСОБА_4 на посаді дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; стягнуто із Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_4 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року постанову суду від 22.04.2013 року залишено без змін.
При цьому, з наданих з боку відповідачів матеріалів та пояснень, судом при розгляді справи було встановлено, що на виконання первинної постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року в адміністративній справі № 1570/8448/2011, позивач не був поновлений на роботі, а також, йому не виплачувався середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Отже, як вбачається з викладеного, судовий розгляд позовної заяви ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу №403о/с від 04.08.2011 року в частині, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу відбувався більше одного року, протягом якого працівник (позивач) не мав змоги виконувати трудові функції, не з його вини.
Судом під час розгляду справи було встановлено, що наказом ГУ МВС України в Одеській області від 04.08.2011 року за №403о/с "По особовому складу", відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, зокрема, звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 "ж" (за власним бажанням) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 (М-219326), дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 05.08.2011 року (т.1 а.с.87, 119-120).
З наданого з боку ГУ МВС України в Одеській області витягу з наказу від 31.05.2013 року №224 о/с судом встановлено, що на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року в адміністративній справі № 1570/8448/2011, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 призначено на посаду дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області за рахунок посади старшого дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Хаджибеївського відділу міліції цього районного відділу.
Слід зазначити, що законодавче закріплення поняття "вимушений прогул" у нормативно-правових актах відсутнє. Однак, у трудовому праві, під вимушеним прогулом розуміють час, протягом якого працівник не зі своєї вини був позбавлений можливості працювати або не мав змоги виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.
Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України по адміністративній справі № 2а/1570/8819/2011, у випадках стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу судом має бути визначений період вимушеного прогулу, останнім днем якого завжди є день ухвалення постанови суду як акту правосуддя, з яким відбулося врегулювання публічно-правового спору, про який зазначено в адміністративному позові, і вирішено завдання адміністративного судочинства.
При цьому, частиною 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Кабінетом Міністрів України. На реалізацію зазначених норм Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (далі - Положення).
Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції Постанови КМУ № 1137 від 05.12.2012, яка діяла на момент прийняття судом постанови від 22.04.2013 року) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
В свою чергу, підпунктом 3.5.2. п.3.5 розділу III Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України 31.12.2007 № 499, зареєстрованим в Міністерстві
юстиції України 12 березня 2008 р. за № 205/14896 (в редакції із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 288 від 05.04.2012, яка діяла на момент прийняття судом постанови від 22.04.2013 року) визначено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, зважаючи на приписи п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114 (яке має вищу юридичну силу поряд з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України 31.12.2007 № 499) та враховуючи період судового розгляду позовної заяви ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу №403о/с від 04.08.2011 року в частині, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який відбувався більше одного року, протягом якого працівник (позивач) не мав змоги виконувати трудові функції, не з його вини, період з 05 серпня 2011 року по 22 квітня 2013 року є періодом вимушеного прогулу.
З наданої з боку відповідача на запит суду довідки (т.3 а.с.72) судом встановлено, що позивачу не здійснювалась виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу ні згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2012 року, ні згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року в адміністративній справі №1570/8448/2011.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ врегульовано Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом МВС України 31.12.2007 № 499, зареєстрованим в Міністерстві
юстиції України 12 березня 2008 р. за № 205/14896, проте цієї Інструкцією не врегульовано питання виплати середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Застосовуючи аналогію закону, передбачену ч.7 ст.9 КАС України, при визначенні грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, судом застосовуються норми законодавства, які регулюють визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме, Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (зі змінами і доповненнями).
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум
відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
За повідомленням відповідача у вигляді довідки на запит суду від 19.12.2014 року, позивач за час вимушеного прогулу не перебував на обліку в у центрі зайнятості як безробітний, та допомоги по безробіттю не отримував (т.3 а.с.71).
Оскільки ОСОБА_4 звільнено 05 серпня 2011 року, то двома останніми місяцями, що передували цій події, є липень та червень 2011 року.
Суд зазначає, що на запити суду від 19.12.2014 року та від 04.02.2015 року, з боку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області до суду надано в остаточній редакції довідку від 16.02.2015 року №13, в якій здійснено розрахунок середньоденного грошового забезпечення позивача.
Так, згідно цієї довідки, середньоденне грошове забезпечення становить 77,42 грн., кількість робочих днів у червні 2011 року - 20 рдн. та у липні 2011 року - 21 рдн., нараховане грошове забезпечення за червень 2011 року - 1587,20 грн., за липень 2011 року - 1587,20 грн.
Відповідно до Листа Мінпраці від 25.08.2010 р. №9111/0/14-10/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік" кількість робочих днів у червні 2011 року становила 20 днів та у липні 2011 року - 21 день.
Суд зазначає, що сума середньоденного грошового забезпечення у розмірі 77,42 грн. визначена у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (1587,20 грн. +1587,20 грн.) / 41 день).
Також, у вказаній довідці Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області надано інформацію по кількості робочих днів за період з 06.08.2011 року по 22.04.2013 року, із зазначенням кількості робочих днів у відповідному році та у кожному місяці відповідного року (2011, 2012 та 2013).
Так, за даними Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, кількість робочих днів за період 2011 року склала - 103 дні (08.2011 року - 16 днів, 09.2011 року - 22 дні, 10.2011 року - 21 день, 11.2011 року - 22 дні, 12.2011 року - 22 дні); кількість робочих днів за період 2012 року склала - 251 день (01.2012 року - 20 днів, 02.2012 року - 21 день, 03.2012 року - 21 день, 04.2012 року - 20 днів, 05.2012 року - 20 днів, 06.2012 року - 19 днів, 07.2012 року - 22 дні, 08.2012 року - 22 дні, 09.2012 року - 20 днів, 10.2012 року - 23 дні, 11.2012 року - 22 дні, 12.2012 року - 21 день); кількість робочих днів за період 2013 року склала - 77 днів (01.2013 року - 21 день, 02.2013 року - 20 днів, 03.2013 року - 20 днів, 04.2013 року - 16 днів).
Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, судом, окрім даних, зазначених у довідці по кількості робочих днів за період з 06.08.2011 року по 22.04.2013 року, враховано також, листи Міністерства праці і соціальної політики України від 25.08.2010 р. №9111/0/14-10/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік", від 23.08.2011 року №8515/0/14-11/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік" та від 21.08.2012 року №9050/0/14-12/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік".
Суд зазначає, що у довідці Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 16.02.2015 року №13, окрім серпня 2011 року, вірно зазначена кількість робочих днів по усім іншим місяцям відповідних років (2011,2012 та 2013). При цьому, у серпні 2011 року відповідачем помилково зазначена кількість робочих днів - 16, оскільки, починаючи з 05.08.2011 року кількість робочих днів у серпні становить 18 днів, і відповідно загальна кількість робочих днів за період 2011 року складає 105 днів.
Отже, кількість робочих днів загалом становить 433 дні (105 днів + 251 день + 77 днів).
Таким чином, кількість робочих днів за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням позивача з органів внутрішніх справ за період з 05.08.2011 (дня, наступного за останнім робочим днем) по 22.04.2013 (день прийняття судом рішення) становить 433 дні (105 днів + 251 день + 77 днів).
З урахуванням кількості робочих днів вимушеного прогулу за період з 05.08.2011 року по 22.04.2013 року, розмір грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням становить 33522,86 грн. (433 дні х 77,42 грн.)
Як вже зазначено судом, абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
При цьому, слід зазначити, що Верховний суд України в абзаці 5 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" вказав, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи положення статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити, що дана правова позиція викладена також, у постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року у справі №21-395а13 за позовом фізичної особи до Міністерства юстиції, Головного управління юстиції у Черкаській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, в якій, суд із посиланням на положення ч.2 ст.235 КЗпП, ч.1 ст.27 закону №108/95-ВР, п.5 п.8 Порядку від 08.02.1995 року №100 зазначив, що: "…суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку від 08.02.1995 року №100…".
Тобто, належна до виплати ОСОБА_4 сума середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 05.08.2011 року по 22.04.2013 року складає 33522,86 грн. із утриманням обов'язкових податків та зборів (платежів) із даної суми.
Отже, зважаючи на те, що у резолютивній частині постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року по справі №1570/8448/2011 не визначено суми, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, що в значній мірі ускладнює виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що наведені обставини є підставою саме для встановлення способу виконання рішення суду згідно ст.263 КАС України шляхом визначення суми та періоду стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, а саме, шляхом стягнення з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_4 суму середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 05.08.2011 року по 22.04.2013 року у розмірі 33522,86 грн. із утриманням обов'язкових податків та зборів з даної суми.
Таким чином, заява Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про зміну способу та порядку виконання постанови суду від 22.04.2013 року по справі №1570/8448/2011 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 133, 160, 165, 257, 263 КАС України, суд, -
Заяву Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про зміну способу та порядку виконання постанови суду від 22.04.2013 року по справі №1570/8448/2011- задовольнити частково.
Встановити спосіб виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року по справі №1570/8448/2011 в частині стягнення з Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_4 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу наступним чином: «Стягнути з Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674525) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 05.08.2011 року по 22.04.2013 року у розмірі 33522,86 грн. (тридцять три тисячі п'ятсот двадцять дві гривні 86 копійок) із утриманням (відрахуванням) з цієї суми всіх обов'язкових податків, платежів та зборів».
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 23.02.2015 року.
Суддя О.М. Соколенко
18 лютого 2015 року м. Одеса
Заяву Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про зміну способу та порядку виконання постанови суду від 22.04.2013 року по справі №1570/8448/2011- задовольнити частково.
Встановити спосіб виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року по справі №1570/8448/2011 в частині стягнення з Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_4 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу наступним чином: «Стягнути з Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674525) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 05.08.2011 року по 22.04.2013 року у розмірі 33522,86 грн. (тридцять три тисячі п'ятсот двадцять дві гривні 86 копійок) із утриманням (відрахуванням) з цієї суми всіх обов'язкових податків, платежів та зборів».