18 лютого 2015 року м. Київ К/800/65988/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів Гончар Л.Я., Чалого С.Я.
за участю:
секретаря Зубенка Д.В.
представника позивача неприбуття
представника відповідача Борисової Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року
у справі № 806/2024/14
за позовом Публічного акціонерного товариства «Житомирський маслозавод»
до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України
про визнання протиправним та скасуванні рішень
У квітні 2014 року ПАТ «Житомирський маслозавод» звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про коригування митної вартості товарів від 19.02.2014 № 101060000/2014/300105/2, № 101060000/2014/300107/2; від 20.02.2014 № 101060000/2014/300114/1, № 101060000/2014/300115/2, №101060000/2014/300117/2; від 21.02.2014 № 101060000/2014/300123/2.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, позов задоволено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Житомирська митниця Міндоходів оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення- про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 20.12.2012 між Публічним акціонерним товариством «Житомирський маслозавод» (Покупець) та Спілкою з обмеженою відповідальністю «OERLEMANS FOODS SIEMIATYCZE SP. Z.o.o», Польща (Продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт № 2012-12, за умовами якого Продавець зобов'язався за плату окремими партіями поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти від Продавця і оплатити заморожені продукти харчування (овочі, овочеві суміші, гриби, фрукти, ягоди, напівфабрикати), надалі - Товар.
Згідно з умовами розділу 4 вказаного контракту ціни на товар по цьому контракту встановлюються в доларах США. Ціни на товар, що поставляється за цим Контрактом, є договірними та включають в себе вартість тари, упаковки, маркування, завантаження, сертифікації, замитнення. Загальна вартість цього контракту буде дорівнювати сумі вартості поставлених партій товару по всіх фактурах - специфікаціях (інвойсах).
З метою розмитнення поставленого позивачу Спілкою з обмеженою відповідальністю «OERLEMANS FOODS SIEMIATYCZE SP. Z.o.o» товару, 19, 20 і 21 лютого 2014 року декларантом позивача до митного органу подано митні декларації № 101060000/2014/001964, № 101060000/2014/001995, № 101060000/2014/002038, № 101060000/2014/002036, № 101060000/2014/002058, № 101060000/2014/002119.
Визначення митної вартості товару декларант здійснив за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
До кожної з указаних декларацій було додано пакет документів, серед яких контракт від 20.12.2012 № 2012-12; міжнародні автомобільні накладні (CMR); договори про перевезення; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг; виписки з бухгалтерської документації; прайс-листи виробника товару; висновки про вартісні характеристики товару; пакувальні листи; генеральну специфікацію до контракту; додаткову угоду до контракту; договір про надання послуг митного брокера від 18.01.2011 № 14/18/01-11; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару тощо.
За результатами здійснення аналізу супровідних документів, поданих разом з вказаними митними деклараціями, митним органом повідомлено декларанта, що оскільки документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, подані для митного оформлення, містять розбіжності для підтвердження митної вартості, згідно частиною третьою статті 53 Митного кодексу України необхідно подати додаткові документи.
Так, до МД №101060000/2014/001964 запропоновано надати каталоги прейскуранти виробника товару; МД № 101060000/2014/001995, №101060000/2014/002119 - каталоги, специфікації; МД № 101060000/2014/002038, № 101060000/2014/002036 - каталоги виробника товару; МД №101060000/2014/002058 - каталоги, прейскуранти виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У зв'язку із ненаданням позивачем на такі пропозиції зазначених додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів під час їх митного оформлення, митним постом «Житомир-центральний» Житомирської митниці Міндоходів було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та оформлені картки відмови від 19.02.2014 № 101060000/2014/00121, № 101060000/2014/00123, від 20.02.2014 № 101060000/2014/00130, № 101060000/2014/00131, №101060000/2014/00133, від 21.02.2014 № 101060000/2014/00141.
Підставою для відмови були рішення про коригування митної вартості товарів від 19.02.2014 № 101060000/2014/300105/2, № 101060000/2014/300107/2, від 20.02.2014 № 101060000/2014/300114/1, № 101060000/2014/300115/2, №101060000/2014/300117/2 та від 21.02.2014 № 101060000/2014/300123/2, кожним з яких скориговано ціну товару в сторону її завищення.
У вказаних рішеннях відповідач зазначив, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, подані для митного оформлення, містять розбіжності, а саме: у фактурі - специфікації від 17.02.2014 №Е1402039 та договорі № 2012 - 12 від 20.12.2013 відсутні відомості про особу, що її підписала; фактури - специфікації від 18.02.2014 №Е1402041, від 19.02.2014 №Е1402046, №Е1402045, №Е1402047, від 20.02.2014 №Е1402050 та договір від 20.12.2012 № 2012-12 та додаткова угода № 2 від 29.10.2013 підписані різними особами; а також в зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: каталоги, прейскуранти, специфікації виробника товару.
Згідно з інформацією, яка наявна у митного органу, вартість подібних товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів позивача.
Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом та доповнено наявні розбіжності з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 64 Митного кодексу України.
За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а та 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в та 2г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: на основі МД №№ 101060000/2014/001855 від 17.02.2014, 101060000/2014/1848 від 17.02.2014, 101060000/2014/001455 від 07.02.2014, 101060000/2014/001607 від 12.02.2014, 101060000/2014/001978 від 19.02.2014, 101060000/2014/001800 від 14.02.2014, 101060000/2014/001723 від 13.02.2014, 101060000/2014/002013 від 19.02.2014, 101060000/2014/001645 від 12.02.2014, 101060000/2014/001058 від 30.01.2014, 101060000/2014/001708 від 13.02.2014, 101060000/2014/002074 від 20.02.2014, 101060000/2014/002070 від 20.02.2014, 101060000/2014/002067 від 20.02.2014, з урахуванням опису товару, кількості товару, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, Митний кодекс України.
Під час судового розгляду справи представником позивача суду першої інстанції було пояснено, що витребувані митним органом каталоги виробника товарів надано не було, у зв'язку з їх відсутністю у виробника товарів та необґрунтованості їх витребування.
Вважаючи вказані рішення про коригування митної вартості протиправними, ПАТ «Житомирський маслозавод» звернулось до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що декларантом позивача одночасно з поданням митних декларацій, Житомирській митниці Міндоходів було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів, та підтверджують ціну товарів, указану в контракті та генеральній специфікації до нього.
Суд першої інстанції, спростовуючи доводи відповідача щодо розбіжностей у наданих документах, зазначив, що контракт від 20.12.2012 № 2012-12 та додаткова угода до нього від 29.10.2013 № 2, які підписані головою правління ПАТ «Житомирський маслозавод» ОСОБА_4, Україна, (Покупець) та директором Спілки з обмеженою відповідальністю «OERLEMANS FOODS SIEMIATYCZE SP. Z.o.o», паном ОСОБА_5, скріплені печатками юридичних осіб; фактури - специфікації від 17.02.2014 №Е1402039, від 18.02.2014 №Е1402041, від 19.02.2014 №Е1402046, №Е1402045, №Е1402047 та від 20.02.2014 №Е1402050 також скріплені печатками цих юридичних осіб і візуально є схожими. Водночас, зазначені митним органом недоліки не впливають на числове визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування оспорюваних у справі рішень про коригування митної вартості товарів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується зі вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі змістом частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Пунктом 1 частини третьої статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до змісту частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу
Як установлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття оспорюваних рішень про коригування заявленої митної вартості товарів була наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, а саме фактури - специфікації, зовнішньоекономічний контракт та додаткова угода до нього підписані різними особами, а також відсутні відомості про особу, яка підписала фактуру - специфікацію від 17.02.2014 № Е 1402039.
Водночас, судом першої інстанції установлено, що всі вказані первинні документи містять відтиски печаток юридичних осіб - сторін договору. Тоді як числові значення у цих документах не суперечать даним інших документів. Своєю чергою митний орган не надав жодних доказів того, що визначені ним недоліки первинних документів свідчать про підробку первинних документів декларантом позивача.
Суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що визначені митним органом недоліки не є належним доказом неправильного визначення позивачем митної вартості ввезеного товару, оскільки не впливають на числові значення вартості товару.
Крім того, суд касаційної інстанції бере до уваги значну різницю у датах підписання первинних документів, яка може свідчити про зміну керівництва підприємства-постачальника товарів. Також не виключена можливість правомірного підписання первинних документів різними посадовими особами підприємства-постачальника товарів. Водночас, як установлено судом першої інстанції, митний орган як суб'єкт владних повноважень не надав доказів підробки поданих декларантом позивача товаросупровідних документів.
Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Водночас, як установлено судами попередніх інстанцій, митний орган жодними доказами не довів, що виявлені недоліки первинних документів свідчать про неповні та/або недостовірні відомості щодо митної вартості товарів, про розбіжності з даними, які містяться в інших документах.
Відповідно до змісту статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Оскільки судами попередніх інстанцій установлено, що у наданих декларантом відповідно до положень частини другої статті 53 Митного кодексу України документах митним органом не було виявлено розбіжностей, ознак підробки або відсутності певних відомостей, що не дозволяли б встановити та перевірити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган безпідставно вимагав надання позивачем додаткових документів.
Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та скасування відповідача про коригування митної вартості товарів від 19.02.2014 № 101060000/2014/300105/2, № 101060000/2014/300107/2; від 20.02.2014 № 101060000/2014/300114/1, № 101060000/2014/300115/2, №101060000/2014/300117/2; від 21.02.2014 № 101060000/2014/300123/2.
Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними норми права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210 - 231 КАС України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
(підпис)
К.В. Конюшко
Судді
(підпис)
Л.Я. Гончар
(підпис)
С.Я. Чалий
Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель