17 лютого 2015 року м. Київ К/800/9586/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Сіроша М.В.
Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року по справі №2а-4454/12/1070 за позовом Дочірнього підприємства «Ферми Данам» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення бюджетної заборгованості, -
Дочірнє підприємство «Ферми Данам» звернулось до суду з позовною заявою до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення бюджетної заборгованості в сумі 307576,00 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листопаді 2007 року позивач подав до Кагарлицької ОДПІ в Київській області декларацію від 20.11.2007 року № 112955 з ПДВ за жовтень 2007 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про проведення бюджетного відшкодування в сумі 307576,00 грн. на рахунок платника податків у банку.
У грудні 2007 року посадовими особами Кагарлицької ОДПІ в Київській області проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2007 року (акт перевірки від 18.12.2007 року № 518/15-00/30048738).
За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2007 року № 0006731500/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 307576,00 грн.
Постановою Господарського суду Київської області від 29.05.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 року, податкове повідомлення-рішення від 18.12.2007 року № 0006731500/0 скасовано.
У серпні 2012 року позивач звернувся до податкового органу з вимогою від 21.08.2012 року № 743 про повернення належної йому суми бюджетного відшкодування.
Листом від 20.09.2012 року № 911/10/10, Миронівська МДПІ Київської області ДПС (правонаступник Кагарлицької ОДПІ в Київській області) повідомила позивача про те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2009 року № К-50345/09 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кагарлицької ОДПІ в Київській області на згадані вище ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 року та постанову Господарського суду Київської області від 29.05.2008 року. У зв'язку з цим у податкового органу відсутні підстави для надання висновку органу державного казначейства про суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, оскільки не закінчилась процедура судового оскарження.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.02.2013 року К-50345/09 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 року та постанову Господарського суду Київської області від 29.05.2008 року залишено без змін.
В силу ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно п. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) зазначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, зазначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.7.1 підпункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.2 підпункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Відповідно до підпунктів 7.7.5 - 7.7.6 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом того ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Аналогічні за змістом норми закріпленні у ст. 200 Податкового кодексу України.
Отже, позивач має право бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 307576,00 грн., а обставини, що пов'язані з виникненням у позивача такого права підтверджуються судовими рішеннями, наявними в матеріалах справи, а, отже, не потребують додаткового доказування.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби відхилити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року по справі №2а-4454/12/1070 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підпис Сірош М.В.
підпис Юрченко В.П.