"17" лютого 2015 р. м. Київ К/800/64574/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Муравйова О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Луцькавтодор»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 року
у справі № 2а/0370/1404/11
за позовомПриватного акціонерного товариства «Луцькавтодор»
доЛуцької об'єднаної державної податкової інспекції
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Приватне акціонерне товариство «Луцькавтодор» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Луцькавтодор») звернулось з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) з урахуванням уточнень позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Також, від ПАТ «Луцькавтодор» надійшли доповнення до касаційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Луцькавтодор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 12.10.2010 року № 7007/23-2/13349767.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 628, ст. 638, ст. 664 Цивільного кодексу України, п. 1.31 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану і вартість», а саме: занижено податок на прибуток на суму 813118 грн. та податок на додану вартість на суму 1454600 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, та внаслідок процедури адміністративного оскарження ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.10.2010 року № 0001512301/0, від 29.12.2010 року № 0001512301/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1161407,70 грн. (за основним платежем - 813118 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 348289,70 грн.) та від 22.10.2010 року № 0001572301/0, від 29.12.2010 року № 0001572301/1 про визначення ПАТ «Луцькавтодор» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2181900 грн. (за основним платежем 1454600 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 727300 грн.).
Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ОДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ «Луцькавтодор» та ПП «Агро Полюс» були здійсненні господарські операції щодо придбання товару (олії соняшникової нерафінованої) за договорами від 30.10.2009 року № 30/10-2, від 24.03.2010 року № 24/03, від 25.03.2010 року № 25/03.
Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товару, сертифікатами якості тощо.
Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.
Використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.
На виконання зобов'язань щодо експорту олії соняшникової, придбаної у ПП «Агро Полюс» по договорам поставки, між ПАТ «Луцькавтодор» (комітент) та ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп» (комісіонер) укладено договори комісії № 30/10-2К від 30.10.2009 року, № 24/03-К від 24.03.2010 року, відповідно до умов яких комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити одну чи декілька зовнішньоекономічних угод по реалізації олії соняшникової нерафінованої.
На виконання вищевказаних договорів ПП «Торговий дім «Люксойлгрупп» експортувало олію соняшникову нерафіновану згідно контракту № К114/1974-09 від 30.10.2009 року з фірмою «WJ Grain ltd» (Угорщина), та контракту від 25.03.2010 року № AG114/102-10, укладеного з компанією «W.J.Grain Trade A.G.» (Швейцарія), що підтверджується наявними в матеріалах справи - вантажно-митними деклараціями, інвойсами, сертифікатами радіаційного дослідження, тощо.
Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та ПП «Агро Полюс».
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ПП «Агро Полюс» на час спірних відносин було зареєстроване як платник податку (відповідно до вимог чинного законодавства).
Також, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права.
За таких обставин, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Луцькавтодор» задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 року - скасувати.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов