12 лютого 2015 року м. Київ К/800/14743/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,
провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою приватного підприємства «Інтер-Блізз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Інтер-Блізз» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання дій протиправними, визнання незаконними акта перевірки, протоколу та припису, -
14 листопада 2013 року приватне підприємство «Інтер-Блізз» пред'явило позов до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі - Інспекції ДАБК у м.Києві) про визнання незаконними дій посадових (службових) осіб відповідача при проведені позапланової перевірки приватного підприємства «Інтер-Блізз» щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; визнання незаконними складених на її підставі акта перевірки від 14 жовтня 2013 року, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14 жовтня 2013 року та припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14 жовтня 2013 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис Інспекції ДАБК у м. Києві про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14 жовтня 2013 року в частині вимоги про заборону експлуатації нежитлових приміщень № 3, 29 та 30 по вул. Андріївській, 9, літера «А» у Подільському районі м. Києва та усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності в цій частині. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року апеляційну скаргу Інспекції ДАБК у м.Києві задоволено, постанову Окружного адміністративного суду Києва від 23 грудня 2013 року скасовано в частині задоволення позову та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі приватне підприємство «Інтер-Блізз», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14 жовтня 2013 року в частині вимоги про заборону експлуатації нежитлових приміщень № 2, 3, 29 та 30, які знаходяться по вул.Андріївській, 9, літера «А» у Подільському районі м. Києва та усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Судами встановлено, що на підставі наказу Інспекції ДАБК у м.Києві та вимоги прокуратури м. Києва від 04 жовтня 2013 року посадовими особами відповідача було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил приватним підприємством «Інтер-Блізз» на об'єкті будівництва - реконструкція з прибудовою та окремою вхідною групою в нежитлових приміщеннях груп №№ 2, 3, 29, 30 під розміщення кафе з баром в житловому будинку по вул. Андріївській, 9, літера «А» у Подільському районі м. Києва.
За результатами перевірки складено акт від 14 жовтня 2013 року, в якому контролюючим органом зазначено, що по вул. Андріївській, 9, літера «А» у Подільському районі м. Києва розташований чотирьохповерховий житловий будинок, в якому на першому та підвальному поверхах розташовані нежитлові приміщення № 2, 3, 29, 30, які експлуатуються приватним підприємством «Інтер-Блізз» під заклад громадського харчування «Вінштуб». Як слідує із акту під час перевірки виявлено самовільне виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень, а саме: реконструкція інженерного обладнання (прокладання повітроводів витяжної вентиляції по фасаду), чим порушено статтю 28 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункт 5.33 ДНБ В.2,2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», монтаж холодильного обладнання у приміщенні № 29, улаштування дверного прорізу у несучій стіні між приміщеннями № 29 та № 30, демонтаж існуючих перегородок у сьомій частині приміщення № 30 та улаштування перегородки у дев'ятій частині приміщення № 30 (згідно технічного паспорта БТІ) без документа, що надає право на виконання будівельних робіт, чим порушено статті 34, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Нежитлові приміщення № 2, 3, 29, 30 за вказаною адресою експлуатуються без прийняття їх в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства, чим порушено частину 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». На час перевірки будівельні роботи не виконуються, будівельники відсутні. Категорія складності зазначеного об'єкту на підставі класу наслідків відповідно ДНБ А.2.2.-3:2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДНБ В.1.2-14:2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ», постанови від 27 квітня 2011 року «Про затвердження Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорії складності» та ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва» встановлена, як IV.
На підставі акта перевірки відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14 жовтня 2013 року стосовно приватного підприємства «Інтер-Блізз».
14 жовтня 2013 року відповідачем винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким вимагалося заборонити експлуатацію нежитлових приміщень №№ 2, 3, 29, 30 по вул. Андріївській, 9, літера «А» у Подільському районі м. Києва з 14 жовтня 2013 року до усунення порушення вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку та зобов'язано усунути порушення до 14 листопада 2013 року.
Крім того, судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2007 року відділ приватизації комунального майна Подільського району м. Києва продав, а приватне підприємство «Інтер-Блізз» купило нежилі приміщення (в літ. А) з № 1 по № 14 (групи приміщень № 2), з № 1 по № 8 (групи приміщень № 3), з № 1 по № 4 (групи приміщень № 29) загальною площею 263,00 кв.м. по вул. Андріївській, буд. 9 в м.Києві. Придбаний об'єкт нерухомого майна 13 серпня 2007 року був зареєстрований за позивачем в Київському міському бюро технічної інвентаризації, що підтверджується реєстраційним написом на правовстановлюючому документі.
На підставі договору купівлі-продажу від 05 лютого 2010 року відділ приватизації комунального майна Подільського району м. Києва продав, а приватне підприємство «Інтер-Блізз» купило нежилі приміщення з № 1 по № 9 (групи приміщень № 30 в Літ. «А»), загальною площею 334,00 кв.м. по вул. Андріївській, буд. 9 в м. Києві. Придбаний об'єкт нерухомого майна 17 лютого 2010 року був зареєстрований за позивачем в Київському міському бюро технічної інвентаризації, що підтверджується реєстраційним написом на правовстановлюючому документі.
В подальшому на підставі робочого проекту «Перепланування нежитлових приміщень №№ 2, 3, 29, 30 в житловому будинку по вул. Андріївській, 9, літера «А» у м. Києві», погодженого виконавчим органом Подільської районної у місті Києві ради та Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та дозвільної документації на внутрішнє перепланування, копії яких містяться в матеріалах справи, позивачем було здійснено перепланування вказаних нежитлових приміщень.
Як пояснив позивач, при здійсненні перепланування приміщення № 2 та № 3 були об'єднані в одне приміщення, якому присвоєно № 3.
22 жовтня 2010 року державною комісією було складено акт про прийняття в експлуатацію приміщень № 3, № 29 по вул. Андріївській, 9 (в літ. А) після перепланувань.
Відповідно до розпорядження виконавчого органу Подільської районної в м. Києві ради (Подільської районної в м. Києві державної адміністрації) від 24 листопада 2010 року «Про затвердження акту державної комісії про прийняття в експлуатацію після перепланування нежитлових приміщень № 3, № 29 по вул. Андріївській, 9 (в літ. А)» у зв'язку із закінченням робіт приватним підприємством «Інтер-Блізз» по переплануванню нежитлових приміщень № 3, № 29 по вул. Андріївській, 9 (в літ. А), здійсненого на підставі розпорядження Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 11 червня 2007 року № 863, затверджено акт державної комісії від 22 жовтня 2010 року про прийняття в експлуатацію після перепланування нежитлових приміщень № 3 та № 29 по вул. Андріївській, 9 (в літ. А) загальною площею 262,2 кв.м.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується копією Технічного паспорта від 18 червня 2010 року на нежитловий будинок, що знаходиться по вул. Андріївській, 9 в м. Києві, після здійснення перепланування приміщення № 2 перестало існувати у зв'язку з об'єднанням з приміщенням № 3.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил у позивача відсутнє.
Також апеляційним судом встановлено, що при прийнятті в експлуатацію спірних приміщень не було дотримано вимог пункту 6 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, згідно з яким до складу робочої комісії включаються представники генерального підрядника, субпідрядної організації, генерального проектувальника (автор проекту), експлуатаційної організації, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду, державного пожежного нагляду, промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, державного енергетичного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, державної інспекції з енергозбереження та інших органів, що здійснюють державний нагляд відповідно до призначення об'єкта.
Як вбачається з акта державної комісії від 22 жовтня 2010 року про прийняття в експлуатацію приміщень № 3, № 29 після перепланування, до комісії не було включено представника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що припис Інспекції ДАБК у м.Києві про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14 жовтня 2013 року в частині вимоги про заборону експлуатації нежитлових приміщень №№ 3, 29, 30 по вул. Андріївській, 9, літера «А» у Подільському районі м. Києва та усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню виходячи з того, що частина нежитлових приміщень № 3, № 29 введено в експлуатацію, № 30 - не використовується у зв'язку із неприйняттям в експлуатацію. Також суд прийшов до висновку, що зазначений припис Інспекції ДАБК у м.Києві в частині заборони експлуатації нежитлового приміщення № 2 до усунення порушення вимог чинного законодавства є правомірним та підлягає виконанню оскільки відсутні докази на підтвердження того, що використання нежитлового приміщення № 2 позивачем не здійснюється, як відсутні і докази введення його в експлуатацію в установленому порядку, а також не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що зазначене приміщення не підлягає введенню в експлуатацію.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині складеного за результатами перевірки Інспекцією ДАБК у м.Києві акту від 14 жовтня 2013 року та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14 жовтня 2013 року суд першої інстанції зазначив, що акт перевірки чи протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також висновки, зазначені в таких актах чи протоколах не можна вважати рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, є лише викладенням суб'єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку чи заходи по її проведенню.
У зв'язку із цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконними акта перевірки та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14 жовтня 2013 року не підлягають задоволенню оскільки будь-які висновки, викладені в акті перевірки чи протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, самі по собі не можуть порушувати права, свободи чи інтереси позивача.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та приймаючи в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що нежитлові приміщення № 3, № 29, які знаходяться по вул. Андріївській, 9, літера «А» у Подільському районі м. Києва не можуть вважатися такими, що прийняті в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, оскільки Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923, не передбачає, що розпорядження місцевої державної адміністрації про затвердження акту державної комісії про прийняття в експлуатацію після перепланування нежитлових приміщень є тим документом, що підтверджує прийняття об'єкта в експлуатацію.
Апеляційний суд зазначив, що посилання позивача на ту обставину, що нежитлові приміщення № 3 та № 29 були прийняті в експлуатацію на підставі Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, не приймаються до уваги, оскільки станом на час прийняття спірних приміщень в експлуатацію - 24 листопада 2010 року, Порядок № 1243 втратив чинність 01 січня 2009 року у зв'язку з набранням чинності Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923.
Крім того, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що припис Інспекції ДАБК у м.Києві в частині, що стосується заборони експлуатації приміщення № 30, яке не використовується та не введене в експлуатацію, до введення його в експлуатацію, не порушує права позивача у спірних правовідносинах, а тому скасуванню не підлягає.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією суду апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Кабінетом Міністрів України постановою від 23 травня 2011 року № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.
Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом.
Пунктами 16, 17 Порядку № 553 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно з частиною 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, в тому числі:
видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
зупиняти підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;
забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, тощо.
Частинами 2, 5 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Частиною 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону культурної спадщини» вимоги органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших зацікавлених органів щодо умов утримання та використання пам'яток не можуть призводити до змін пам'яток і не повинні погіршувати їхню естетичну, історичну, мистецьку, наукову чи художню цінність.
Станом на час прийняття в експлуатацію нежитлових приміщень № 3, № 29 після їх перепланування чинним був Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923 (далі - Порядок № 923), що набрав чинності з 01 січня 2009 року.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 923 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекція) за формою згідно з додатком 1.
Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Пунктом 3 Порядку № 923 було передбачено що для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає письмову заяву згідно з додатком 2 інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, або інспекції за місцем розташування закінченого будівництвом об'єкта, якщо проводилися будівельні роботи, на виконання яких не вимагається дозвіл, або будівельні роботи проводилися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства. До заяви додаються проектна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, коли об'єкт застрахований) за формою згідно з додатком 3.
Згідно з пунктом 17 Порядку № 923 датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого інспекцією сертифіката відповідності.
Оскільки позивачем порушено чинне законодавство у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а саме приватним підприємством «Інтер-Блізз» у житловому будинку по вул. Андріївській, 9, літера «А» у Подільському районі м. Києва нежитлові приміщення № 3 (яке було об'єднано з приміщенням № 2), приміщення № 29 експлуатуються під заклад громадського харчування «Вінштуб» без прийняття в експлуатацію, що є порушенням частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», приміщення № 30 за цією ж адресою, у якому також були проведені будівельні роботи з реконструкції, не введено в експлуатацію в установленому законодавством порядку, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку, відмовивши приватному підприємству «Інтер-Блізз» у задоволенні позовних вимог.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу приватного підприємства «Інтер-Блізз» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: