29 січня 2015 року м. Київ К/9991/80076/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І. (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Ерсте банк" до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними дій, скасування постанови та спонукання до виконання певних дій,
У травні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 2 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного суду від 19 листопада 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення цими судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС ГУЮМЮ України в АР Крим знаходився виконавчий напис нотаріуса № 95 від 20.01.2009 року. Даний напис вчинено на договорі іпотеки від 01.11.2007 року, укладеному між ОСОБА_4 та АТ «Ерсте Банк», яким звернуто стягнення на предмет вимог банку у сумі 196 213,14 грн.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.
Частиною 1 ст.49 Закону передбачено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися..
Згідно ч.ч. 2 і 3 цієї статті Закону якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.
У відповідності з ч. 8 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вразі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Частиною 9 цієї статті Закону передбачено, що майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
З матеріалів справи вбачається, що в ході примусового виконання рішення описано майно і передано його на реалізацію. У зв'язку з тим, що жоден з учасників не був зареєстрований для участі в торгах, призначених на 29.08.2011 року, то вони не відбулися.
Іпотечне майно виставлялось на торги за початковою ціною - 262341,00грн., у вересні 2011 року проведено його уцінку на 25% і вартість майна після уцінки становила 196755,75грн.
Другі прилюдні торги по реалізації зазначеного майна за початковою ціною продажу 196755,75 грн., які призначено на 27.03.2012 року, визнано такими, що не відбулись у зв'язку з відсутністю покупців.
АТ «Ерсте Банк» на підставі частини 2 ст.49 Закону України «Про іпотеку» виявило бажання придбати у власність квартиру, у зв'язку з чим на адресу відповідача спрямовано заяву про придбання предмету іпотеки з проханням видати акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки.
Відповідачем 26.04.2012 року направлено листа, яким АТ «Ерсте Банк» пропонувалось вирішити питання про зарахування на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень УДВС ГУ МЮ України в АР Крим різниці між початковою ціною предмету іпотеки та сумою, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.
Аналізуючи приведене законодавство і нормативні акти, які свідчать про право кредитора або іпотекодержателя придбати предмет іпотеки лише за початковою ціною незалежно від того за результатами перших, других або третіх торгів вирішується питання про придбання предмету іпотеки, колегія суддів погоджується з висновками судів 1 та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав вважати, що цими судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ПАТ "Ерсте банк" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 2 липня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
М.М. Олексієнко
І.В. Штульман