12 лютого 2015 року м. Київ К/800/56160/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії та стягнення на користь ОСОБА_2 суми пенсії по інвалідності з урахуванням заробітку, отриманого позивачем за час роботи в республіці Афганістан, починаючи з 12 січня 2015 року.
Ухвалою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, позовні вимоги в частині вимог за період з 12.01.2005 по 08.08.2011 залишено без розгляду.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області в частині вимог за період з 12.01.2005 по 08.08.2011, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначена позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що позивач отримувала пенсію щомісячно, а тому мала змогу дізнатись про порушення власних прав і раніше.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаною позицією судів першої та апеляційної інстанцій та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з даним позовом позивач звернулась 08.02.2012, при цьому, просила суд здійснити перерахунок виплачуваної їй пенсії, починаючи з 12 січня 2005 року.
Як на підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач посилається на положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до якої, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Колегія суддів вказує на помилковість посилання заявника касаційної скарги в обґрунтування позиції щодо дотримання строків звернення до суду на положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки зазначені приписи встановлюють строки виплати нарахованих пенсій за минулий час і не визначають строки призначення та перерахунку пенсій.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо пропущення позивачем строку звернення до суду із позовними вимогами за період з 12.01.2005 по 08.08.2011.
Поважності причин пропуску такого строку судами попередніх інстанцій не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
За вказаних обставин, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для залишення позовної заяви в частині позовних вимог за період з 12.01.2005 по 08.08.2011 без розгляду.
Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують.
Порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: