04 лютого 2015 року м. Київ К/9991/18657/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: ЛосєваА.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Кохан О.С.,
за участю:
представника позивача - Пастуха В.Л.,
представника відповідача - Кундиловської М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року
у справі № 2-а-7586/10/2270
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр»)
до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (правонаступником якої є Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Відкрите акціонерне товариство «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» (далі - позивач) звернулось до суду із позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 березня 2007 року № 0000292300/0, № 0000262300/0.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року позов було задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2007 року № 0000292300/0 Старокостянтинівської ОДПІ Хмельницької області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі Старокостянтинівська ОДПІ Хмельницької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр», посилаючись на те, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну позивача - ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» його правонаступником - ПАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» та відповідача - Старокостянтинівську ОДПІ Хмельницької області його правонаступником - Красилівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягаж задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Старокостянтинівською ОДПІ Хмельницької області була проведена виїзна планова перевірка ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складений акт № 801-231-05471885 від 22 березня 2007 року.
За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема: вимоги абзацу 3 підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариством був занижений податок на прибуток за період з 3 кварталу 2005 року по 2006 рік включно на загальну суму 191096,00 грн.; вимоги статті 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», в результаті чого товариством був занижений податок з власників транспортних засобів на загальну суму 29269,00 грн., в тому числі: за 2 квартал 2005 року - 4181,00 грн., за 3 квартал 2005 року - 4181,00 грн., за 4 квартал 2005 року - 4181,00 грн., за 1 квартал 2006 року - 4181,00 грн., за 2 квартал 2006 року - 4181,00 грн., за 3 квартал 2006 року - 4181,00 грн., за 4 квартал 2006 року - 4181,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» неправомірно не включило до складу валових доходів прострочену кредиторську заборгованість у сумі 53250,00 грн. перед Казанківською виправною колонією № 93 Миколаївської області; при складанні декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року, 1 піврічя 2006 року, 9 місяців 2006 року, 2006 рік товариством допускались розбіжності між сумами валового доходу по даних бухгалтерського та податкового обліку з сумами, відображеними в декларації з податку на прибуток за вказані податкові періоди, що призвело до заниження скоригованого валового доходу за 2006 рік на загальну суму 711131,00 грн.; товариство неправомірно не включило до розрахунку сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2005 - 2006 роки три одиниці технологічного транспорту - самоскидів марки «БєлАЗ» (моделі 7523, 754050, 540А), які відносяться до товарної позиції УКТ ЗЕД 8704 «Автомобілі вантажні».
29 березня 2007 року Старокостянтинівська ОДПІ Хмельницької області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000292300/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з власників транспортних засобів у розмірі 40976,00 грн., у тому числі: 29269,00 грн. - за основним платежем, 11707,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
29 березня 2007 року Старокостянтинівська ОДПІ Хмельницької області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000262300/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 226033,00 грн., у тому числі: 191096,00 грн. - за основним платежем, 34937,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вантажні кар'єрні автомобілі-самоскиди «БєлАЗ» використовуються позивачем для робіт технологічного циклу виробництва у внутрішніх мережах підприємства, а тому такі автомобілі не є об'єктом оподаткування відповідно до Закону України Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», оскільки відносяться до коду 8709 відповідно до основних правил інтерпретації Класифікації товарів, що є додатком до Закону України «Про митний тариф України». Відмояляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що порушення, які стали підставою для донарахування товариству податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток, не були спростовані позивачем належними та допустимими доказами.
Однак, повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктами оподаткування є, зокрема: автомобілі вантажні - код 8704; автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, - код 8705 (крім пожежних і швидкої допомоги).
У пункті 1.6 статті 1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що вантажним є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
З положень статті 2 «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що для визначення об'єкта оподаткування податком з власників транспортних засобів після внесення в неї змін Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІV, який набрав чинності 31 березня 2005 року, використовувалася Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), що складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
Згідно з вимогами УКТ ЗЕД великотоннажні автомобілі марки «БєлАЗ» класифікуються в товарній позиції 8704 «Автомобілі вантажні» до якої, зокрема, відносяться і самоскиди, призначені для використання на бездоріжжі, тобто транспортні засоби міцної конструкції з перекидним кузовом чи днищем, що відкривається вниз, призначені для перевезення ґрунту, породи чи інших матеріалів. Ці автомашини, що можуть мати жорстке або шарнірне шасі, як правило, обладнані колесами для руху по бездоріжжю і можуть пересуватися по м'якому ґрунту. До цієї товарної позиції входять як важкі, так і легкі самоскиди, а саме класифіковані в підсубпозиціях 8704101100 - 8704109000 як автомашини, що призначаються для використання в кар'єрах, рудниках чи на будівельних майданчиках, на будівництві доріг для перевезення ґрунту, гравію, цементу тощо. Зазначені підсубпозиції також охоплюють транспортні засоби меншого розміру, які використовуються на будівельних майданчиках для зазначених цілей.
За вимогами УКТ ЗЕД до товарної позиції 8709 належать транспортні засоби вантажні, самохідні без підйомників або навантажувальних пристроїв, які використовуються на заводах, складах, у портах або в аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані.
Статтею 312 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи розробляє пояснення та рекомендації з метою забезпечення однакового тлумачення і застосування УКТ ЗЕД.
Відповідно до листа Державної митної служби України від 11 квітня 2000 року №11/3-3273 до товарної позиції 8704 «Автомобілі вантажні» включаються, зокрема, самоскиди, тобто транспортні засоби міцної конструкції з перекидним кузовом або з днищем, що відкривається вниз, призначеним для перевезення ґрунту, породи або інших матеріалів, а до позиції 8705 - «Автомобілі спеціального призначення, крім таких, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів (автомобілі технічної допомоги, автокрани, пожежні автомобілі, автобетономішалки, автомашини для прибирання доріг, автомобілі з розпилюючими пристроями, авто майстерні, автомобілі з рентгенівськими установками)» - ряд типів автомашин, що випускаються спеціально або пристосовані, обладнані різними пристосуваннями, що дають їм можливість виконувати певні нетранспортні функції, тобто основним призначенням яких не є перевезення людей або вантажів (автомобілі для аварійного ремонту, автомобілі-насоси, обладнані драбинами або піднімальними платформами вантажівки тощо).
З огляду на викладене, самоскиди «БєлАЗ» належать до товарної позиції з кодом 8704 «Автомобілі вантажні» та відповідно до статті 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є об'єктом оподаткування.
Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що підставою віднесення автомобілів «БєлАЗ» до товарної позиції 8709 є наявність спеціальних ознак транспортного засобу, зокрема, належність до заводу, використання в складах, аеропортах для транспортування вантажів на короткі відстані, взявши до уваги докази про фактичне цільове використання позивачем автомобілів лише в межах заводу (кар'єру) для перевезення вантажів на короткі відстані, не звернувши при цьому увагу на те, що стаття 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає об'єкти оподаткування лише за ознаками кодів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності безвідносно як до цілей використання, відповідно до яких здійснюється державна реєстрація цих об'єктів (органами ДАІ чи Держгірпромнагляду), так і до фактичного використання цих об'єктів.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 0000292300/0 від 29 березня 2007 року та наявність підстав для його скасування, з огляду на що ухвалені у даній справі судові рішення судів першої на апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Красилівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області підлягає задоволенню, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В решті постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000292300/0 від 29 березня 2007 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна