12 лютого 2015 року м. Київ К/800/52739/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації Донецької області про визнання протиправними дій, стягнення коштів, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації Донецької області про визнання протиправними дій, стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2012 рік.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем безпідставно не виплачується допомога на оздоровлення у відповідності до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, та інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням та довідками МСЕК; перебуває на обліку відповідача та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідачем допомога на оздоровлення за 2012 рік позивачу була нарахована та виплачена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 90,00 грн., зокрема: 13.12.2012 року - 79,58 грн., в 25.01.2013 року -10,42 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо виплати допомоги на оздоровлення у вказаному розмірі незаконними, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення правомірно керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлений розмір допомоги на оздоровлення, а саме - 90,00 гривень для інвалідів ЧАЕС 3 групи.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення, в тому числі інвалідам 3 групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.
Частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
За змістом пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі № 20-рп/2011 закріплено, що в одних законах безпосередньо встановлено розміри соціальних виплат, а в інших їх визначення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.
22 грудня 2011 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», який набрав чинності з 01 січня 2012 року.
Пунктом 3 Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
У Рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року зазначено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність здійснення відповідачем виплат ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судами першої та апеляційної інстанцій не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: