11 лютого 2015 року м. Київ К/800/60776/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року,
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову визнати його учасником бойових дій в Республіці Ангола в період травня 1987 року; зобов'язати відповідача надати статус учасника бойових дій та видати посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту участі позивача в бойових діях у Республіці Ангола у травні 1987 року, що підтверджується доказами, а саме: постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 червня 2014 року; показаннями свідків; копією бортової карточки стану літака Іл-76, бортовий номер НОМЕР_1 , від 3 травня 1987 року, яка заповнена позивачем; фотоматеріалом з міста Лубанго Народної Республіки Ангола; посвідченням ветерана війни в Анголі від 4 листопада 2012 року, видане головою «Союзу Ветеранів Анголи»; посвідченням ОСОБА_2 від 23 лютого 2013 року щодо нагородження позивача медалями «За надання інтернаціональної допомоги Анголі».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зі змісту примітки 6 до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Перелік), вбачається, що її положення поширюються лише на військових фахівців, яких Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР направляв у країни, на території яких велися бойові дії, і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях. Проте період бойових дій, на які посилався позивач, до вказаного Переліку не віднесені та позивачем не надана довідка 10 Головного управління Генерального штабу.
Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються, зокрема учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту примітки 6 до Переліку стосовно можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року, та не названі у Переліку, вбачається, що її положення поширюються лише на військових фахівців, які направлялися Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велися бойові дії і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 30 вересня 2014 року у справі №21-137а14.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки період бойових дій, на які посилався позивач, до Переліку не віднесені, а довідка 10 Головного управління Генерального штабу позивачу не надавалась.
Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський
Судді В.І. Ємельянова
О.П. Стародуб