11 лютого 2015 року м. Київ К/800/45898/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014 року
у справі № 2а/1770/5739/2011
за позовом комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради (далі - позивач, КП «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради)
до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Рівному)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
КП «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради звернулось у грудні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Рівному про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2011 року № 0000401540.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача Державної податкової інспекції у м. Рівне ДПА на його правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток позивача за 2-3 квартали 2011 року, за результатами якої складено акт від 01.12.2011 року № 40.
На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2011 року № 0000401540, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 983 469,00 гривень.
Підставою для таких висновків слугували висновки відповідача про те, що позивачем у податковій декларації не враховано висновків акту № 1177/23-100/30841056, в результаті чого завищено витрати, що враховані при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 10 311 653,00 гривні.
Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ якого розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Положеннями пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.
Водночас розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 01.04.2011 року норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
За змістом п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
У 2010 році норми цього пункту застосовувалися з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлено, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
Так, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що відповідно до зазначених норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 01.01.2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.
З 01.04.2011 порядок визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток регулюється нормами ПК України.
Відповідно п. 150.1 ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
За приписами пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення витрат.
Зазначені особливості зумовлені тим, що розділ ІІІ ПК України набув чинності з 01.04.2011 року, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року. Включення від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу витрат не першого, а другого кварталу звітного року, має місце лише у 2011 році, у зв'язку з чим законодавцем було передбачено відповідні особливості нормативного регулювання цієї ситуації.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області - відхилити.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014 року у справі № 2а/1770/5739/2011 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова
Судді: підпис (підпис)М.І. Костенко
Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько