28 січня 2015 року м. Київ К/9991/84601/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання рішення нечинним та стягнення завданих збитків за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року,
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області йому протиправно відмовлено у відшкодуванні шкоди.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року, закрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного матеріального та процессуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, яким розглянути справу по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процессуального законодавства, колегія суддів вважає,що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 6172 грн, завдану йому крадіжкою належного йому мопеда, вважаючи, що така крадіжка була наслідком неправомірних дій працівників міліції, які не забезпечили належної охорони мопеда.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з частиною другою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Позов заявлений лише про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, а тому суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що зазначені дії відповідача не можуть бути предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки порядок їх вирішення врегульований нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для розгляду зазначеного позову у порядку адміністративного судочинства.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Заїка М.М.
Пасічник С.С.