28 січня 2015 року м. Київ К/9991/73646/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та скасування постанов за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2011 року,
У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дій щодо прийняття постанови від 26 травня 2011 року про відкриття виконавчого провадження № 26726911 з виконання вимоги № Ф-506/1095с, виданої 20 травня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі про стягнення з нього 1234,20 грн та постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 123,42 грн від 08 червня 2011 року та скасування цих постанов.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що вимога органу Пенсійного фонду не є виконавчим документом, у зв'язку з чим не підлягає примусовому виконанню. Таким чином відповідач не мав повноважень відкривати виконавче провадження та приймати постанову про стягнення виконавчого збору.
Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2011 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову відділу Державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 08 червня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 123,42 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанцій неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 26 травня 2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги № ф-506/1095с, виданої 20 травня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки в сумі 1234,20 грн. В постанові боржнику запропоновано самостійно до 01 червня 2011 року виконати вимогу.
Супровідним листом вих. № 7807 від 26 травня 2011 року зазначену постанову направлено позивачу.
08 червня 2011 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим прийнято постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 123,42 грн., яку супровідним листом від 09 червня 2011 року № 8871 направлено позивачу.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов'язки та права державних виконавців, відповідно до частини 1 якої державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Отже, вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, та він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, відповідно до статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, які надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що дії відповідача щодо прийняття 26 травня 2011 року постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу вимоги № ф-506/1095с, виданої 20 травня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки в сумі 1234,20 грн. є правомірними.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження направлено позивачу відділом державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим 01 червня 2011 року, про що свідчить відповідний штемпель поштового відділення.
Таким чином відповідач, в порушення вимог статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», направив позивачу постанову про відкриття виконавчого провадження без дотримання встановленого законом строку, чим позбавив ОСОБА_1 можливості добровільного виконання вимоги до строку, визначеного державним виконавцем, тобто до 01 червня 2011 року.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Заїка М.М.
Пасічник С.С.