23 січня 2015 року м. Київ К/9991/2828/12
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Бутенка В.І.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа - управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської у м. Полтави ради про скасування постанови за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року,
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа: управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради про визнання бездіяльності незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 08 жовтня 2010 року ВП № 19902032.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати судові рішення у справі та направити справу на новий розгляд.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 22 червня 2010 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції за заявою позивача було винесено постанову серії ВП № 19902032 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-805/10 року, виданого 17 червня 2010 року Ленінським районним судом м. Полтави та надано боржнику - управлінню праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради строк для добровільного виконання рішення суду до 29 червня 2010 року.
02 серпня 2010 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради штрафу в розмірі 340 грн.
14 вересня 2010 року державним виконавцем повторно винесено постанову про накладення на управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради штрафу за невиконання рішення суду у встановлений строк в розмірі 680 грн.
07 жовтня 2010 року державний виконавець звернувся з поданням до прокуратури Ленінського району м. Полтави, в якому просив розглянути питання щодо порушення кримінальної справи у відношенні посадової особи управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради за ігнорування вимог державного виконавця, безпідставне перешкоджання виконанню рішення суду.
Постановою помічника прокурора Ленінського району м. Полтави від 29 жовтня 2010 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно посадової особи управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Полтаві ради у зв'язку з відсутністю в діях складу злочину, передбаченого статтею 382 КК України.
08 жовтня 2010 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на підставі пункту 11 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-805/10 року, виданого 17 червня 2010 року Ленінським районним судом м. Полтави.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині, на думку позивача, неналежного виконання державним виконавцем вимог частини третьої статті 87 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що клопотання про порушення кримінальної справи подано до прокуратури, а не до суду, як цього вимагає зазначена норма, оскільки суд не є органом, який має повноваження на здійснення перевірок та порушення кримінальних справ за злочинами проти правосуддя.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову позивачу у задоволенні позову в частині закриття виконавчого провадження, виходячи з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року, гарантована неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання суб'єктів владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань не є підставою для закриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у paзi, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно iз законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, i повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
В силу положень частини першої статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, дії державного виконавця є протиправними, оскільки ним не були виконані усі дії, що передбачені законом та передують винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження. Відтак, постанова про повернення виконавчого листа винесена відповідачем передчасно, без врахування всіх обставин у справі, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України i є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України.
При цьому слід зазначити, що відсутність коштів на виконання рішення суду, не є підставою для закриття виконавчого провадження на підставі наступного.
Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 74 рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.
В той же час, статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року, пункт 68).
Отже, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При винесенні постанови державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 08 жовтня 2010 року ВП № 19902032 про закриття виконавчого провадження не було дотримано вимоги пункту 11 частини першої статті 49, частини третьої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", а тому суди дійшли помилкового висновку про законність постанови.
Відповідно до вимог статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Враховуючи, що обставини справи судом першої інстанції встановлено повно і правильно, але тільки в частині помилково застосовано норми матеріального права, відповідно до частини четвертої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають зміні.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року скасувати.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року змінити. Скасувати зазначену постанову в частині відмови у скасуванні постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 08 жовтня 2010 року ВП № 19902032 про закриття виконавчого провадження.
Позов в цій частині задовольнити. Постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 08 жовтня 2010 року ВП № 19902032 про закриття виконавчого провадження скасувати.
В решті постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Бутенко В.І.