"21" січня 2015 р. м. Київ К/9991/80843/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,
секретар судового засідання Лопушенко О.В.,
розглянувши у порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Трест «Донецькшахтопроходка» до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2011 року,
У серпні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька 21 липня 2011 року всупереч вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV прийняло рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків до Третього шахтопрохідницького будівельного управління ВАТ «Трест «Донецькшахтопроходка». Просив скасувати:
рішення № 724 від 21 липня 2011 року про застосування штрафу у розмірі 17934,27 грн, а також нарахування пені у розмірі 23450,11 грн за період 30 листопада 2009 року - 20 квітня 2010 року;
рішення № 725 від 21 липня 2011 року про застосування штрафу у розмірі 19368,84 грн, а також нарахування пені у розмірі 24288,50 грн за період 28 грудня 2009 року - 21 травня 2010 року;
рішення № 726 від 21 липня 2011 року про застосування штрафу у розмірі 17904,36 грн, а також нарахування пені у розмірі 22940,90 грн за період 28 січня 2010 року - 21 червня 2010 року (33,2%), 28 січня 2010 року - 21 травня 2010 року (2%);
рішення № 727 від 21 липня 2011 року про застосування штрафу у розмірі 12046,57 грн, а також нарахування пені у розмірі 13946,67 грн за період 1 березня 2010 року - 26 липня 2010 року (33,2%), 1 березня 2010 року - 21 травня 2010 року (2%);
рішення № 728 від 21 липня 2011 року про застосування штрафу у розмірі 16506,11 грн, а також нарахування пені у розмірі 19188,40 грн за період 29 березня 2010 року - 21 серпня 2010 року (33,2%), 29 березня 2010 року - 26 травня 2010 року (2%);
рішення № 729 від 21 липня 2011 року про застосування штрафу у розмірі 17356,45 грн, а також нарахування пені у розмірі 19321,89 грн за період 28 квітня 2010 року - 28 вересня 2010 року (33,2%), 28 квітня 2010 року - 09 червня 2010 року (2%);
рішення № 730 від 21 липня 2011 року про застосування штрафу у розмірі 18237,30 грн, а також нарахування пені у розмірі 24648,02 грн за період 28 травня 2010 року - 15 листопада 2010 року (33,2%), 28 травня 2010 року - 29 червня 2010 року (2%);
рішення № 731 від 21 липня 2011 року про застосування штрафу у розмірі 17266,12 грн, а також нарахування пені у розмірі 29235,96 грн за період 29 червня 2010 року - 29 грудня 2010 року (33,2%), 29 червня 2010 року - 28 липня 2010 року (2%);
рішення № 732 від 21 липня 2011 року про застосування штрафу у розмірі 23,58 грн, а також нарахування пені у розмірі 34,10 грн за період 14 липня 2010 року - 29 грудня 2010 року (33,2%), 14 липня 2010 року - 28 липня 2010 року (2%);
рішення № 733 від 21 липня 2011 року про застосування штрафу у розмірі 18646,93 грн, а також нарахування пені у розмірі 28369,60 грн за період 28 липня 2010 року - 30 грудня 2010 року (33,2%), 28 липня 2010 року - 25 жовтня 2010 року (2%);
рішення № 734 від 21 липня 2011 року про застосування штрафу у розмірі 4762,59 грн, а також нарахування пені у розмірі 5297,46 грн за період 30 серпня 2010 року - 04 січня 2011 року (33,2%), 30 серпня 2010 року - 24 листопада 2010 року (2%);
рішення № 735 від 21 липня 2011 року про застосування штрафу у розмірі 350,59 грн, а також нарахуванню пені у розмірі 281 грн за період 28 вересня 2010 року - 04 січня 2011 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2011 року, позов задоволено повністю.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька, судами порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Відкрите акціонерне товариство «Трест «Донецькшахтопроходка» перебуває на обліку у відповідача як платник страхових внесків.
21 липня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька прийняті рішення №№ 724, 725, 726, 727, 728, 729, 730, 731, 732, 733, 734, 735 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, дійшли висновку, що відповідач 21 липня 2011 року прийняв рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків на підставі частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка втратила чинність з 1 січня 2011 року відповідно до Закону України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і, відповідно, не була чинною на час прийняття оскаржуваних рішень.
Проте такий висновок судів попередніх інстанцій не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Частиною другою статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Із набранням чинності Законом України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт «й» підпункту 12 пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону).
Сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені частиною шостою статті 20 Закону № 1058-ІV, - щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Суми несплачених страхових внесків вважаються простроченою заборгованістю і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Враховуючи наведене, після набрання чинності Законом № 2464-VІ за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій (пені) за несплату заборгованості зі страхових внесків, яка виникла до 1 січня 2011 року.
Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що суми штрафних санкцій (пені) за несплату заборгованості зі страхових внесків, яка виникла до 1 січня 2011 року, мають бути стягнуті й після цієї дати, оскільки зазначена заборгованість виникла в період дії статті 106 Закону № 1058-IV, а тому відповідач правомірно застосував до позивача фінансові санкції та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009, 2010 роки відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, а саме положень статті 106 Закону № 1058-IV.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою в постановах Верховного Суду України від 3 липня 2012 року та від 25 березня 2014 року (справи №21-157а12, №21-27а14), які відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для всіх судів України.
При цьому відповідач у рішеннях №734 та №735 помилково нарахував пеню по 4 січня 2011 року за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, строк сплати яких настав 30 серпня 2010 року та 28 вересня 2010 року відповідно.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з положеннями частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Іваненко Я.Л.