23 січня 2015 року м. Київ К/800/32718/13
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амеліна С.Є., Бутенка В.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду Рівненської області від 4 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року,
У лютому 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що позивач є фізичною особою - підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком (підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 29 вересня 2009 року), у зв'язку з чим оскаржувана вимога управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області від 8 лютого 2013 року № Ф-06 про сплату боргу по єдиному внеску в розмірі 4572,42 грн підлягає скасуванню. Просила визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області щодо нарахування їй боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 4572,42 грн; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області вчинити дії, прийняти рішення щодо звільнення її від сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду Рівненської області від 4 квітня 2013 року позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області про сплату недоїмки від 8 лютого 2013 року № Ф-06. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду Рівненської області від 4 квітня 2013 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку відповідача, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради Рівненської області 27 листопада 1996 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_3. Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та віднесена до 4 категорії таких осіб згідно посвідчення серії НОМЕР_4, виданого 26 липня 1996 року. З 2009 року позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області й отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2, виданим 29 вересня 2011 року. З 2012 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копією Свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_5. 8 лютого 2013 року відповідачем сформовано вимогу про сплату позивачем боргу № Ф-06 на суму 4572,42 грн, яку нараховано за 2012 рік.
В доводах касаційної скарги відповідач вказує, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, призначену на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не є пенсіонером за віком у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не звільняється.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI.
Відповідно до положення пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
6 серпня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VI, яким статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною 4, в якій зазначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом цієї правової норми фізичні особи ? підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.
Таким чином, фізичні особи - підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року №21-25а14.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду Рівненської області від 4 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Бутенко В.І.