21 січня 2015 року м. Київ К/800/24296/13
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,
секретар судового засідання Лопушенко О.В.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом Криворізького транспортного прокурора в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансової санкції за касаційною скаргою прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року,
У квітні 2011 року Криворізький транспортний прокурор в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету України накладений на нього адміністративно-господарський штраф за порушення вимог чинного законодавства України про автомобільний транспорт відповідно до постанови про накладення фінансових санкцій № 026420 від 15 липня 2009 року в сумі 1700 гривень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду України від 26 травня 2011 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду України від 26 травня 2011 року скасовано, а позов Криворізького транспортного прокурора в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті залишено без розгляду.
Вказуючи на допущені, на думку позивача, судом апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, позивач просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Відповідно до частин першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звернувся до суду
з позовними вимогами щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарського штрафу по постанові про накладення фінансових санкцій від 15 липня 2009 року лише 8 квітня 2011 року, тобто з порушенням встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду. Обставин, які би давали підстави для поновлення строку звернення до суду, не встановлено.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Посилання прокуратури Дніпропетровської області у доводах касаційної скарги на процесуальні порушення, допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Іваненко Я.Л.