12 лютого 2015 року м. Київ К/800/52923/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Мойсюк М.І. , Пасічник С.С. , провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Трускавецького міського центру зайнятості на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014р. у справі за позовом Трускавецького міського центру зайнятості до Стебницького комунального підприємства "Міське виробниче управління житлово-комунального господарства" про стягнення коштів,
У червні 2013 року Трускавецький міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Стебницького комунального підприємства "Міське виробниче управління житлово-комунального господарства" з вимогами про стягнення матеріального забезпечення, виплаченого ОСОБА_2, якого поновлено на роботі за рішенням суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014р. апеляційну скаргу Трускавецького міського центру зайнятості залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. у справі № 813/4345/13-а залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Трускавецький міський центр зайнятості має право на відшкодування за рахунок Стебницького КП "Міське виробниче управління житлово-комунального господарства" суми виплаченої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю за період по дату фактичного звільнення з роботи, зміненої рішенням суду, оскільки ОСОБА_2 не був поновлений на роботі за рішенням суду, а тому вся сума виплаченої йому допомоги по безробіттю відшкодуванню не підлягає.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що судами невірно застосовано чинне законодавство щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.06.2012р. ОСОБА_2 звернувся до Трускавецького міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. В заяві зазначив, що на час подання вказаної заяви не має постійного або тимчасового заробітку, в т.ч. за договорами цивільно-правового характеру, права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або інших передбачених законодавством доходів, не є членом особистого селянського господарства, не є фермером або членом сім'ї фермера, що бере участь у виробництві, не зареєстрований як фізична особа - підприємець, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно, не отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3 - річного (6 - річного) віку.
На підставі поданої заяви ОСОБА_2 було надано статус безробітного та визначено умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та її розмір. За час перебування на обліку в Трускавецькому міському центрі зайнятості з 14.06.2012 р. по 12.03.2013 р. ОСОБА_2 отримав матеріальне забезпечення в сумі 4 377,89 грн.
12.03.2013р. Трускавецький міський центр зайнятості видав наказ №НТ130312 про припинення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_2, у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду відповідно до п.п. 2 п. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
У відповідності до зазначеного наказу позивачем 14.03.2013р. надіслано Стебницькому комунальному підприємству "Міське виробниче управління житлово-комунального господарства" вимогу № 0920/13 про стягнення матеріального забезпечення, виплаченого ОСОБА_2, якого поновлено на роботі за рішенням суду. Відповідач частково виконав вимогу, здійснивши повернення коштів в розмірі 2 500,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 07.02.2013р. у справі № 1306/1802/12 задоволено частково позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Міське виробниче управління житлово-комунального господарства" та ухвалено змінити дату та причини звільнення його з посади начальника Стебницького комунального підприємства "Міське виробниче управління житлово-комунального господарства", зазначивши: дата звільнення - 03.09.2012р.; формулювання причини звільнення: "у зв'язку із закінченням строку дії контракту на підставі п. 8 ст. 36 Кодексу законів про працю України". Також судом ухвалено зобов'язати Стебницьке комунальне підприємство "Міське виробниче управління житлово-комунального господарства" внести зміни до трудової книжки ОСОБА_2 в частині дати та формулювання причин звільнення; cтягнено зі Стебницького комунального підприємства "Міське виробниче управління житлово-комунального господарства" в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 21 758,73 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Судами також встановлено, що відповідачем самостійно перераховано часткове повернення коштів в розмірі 2500,00 грн. на користь позивача.
На підставі викладеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на відшкодування за рахунок відповідача суми виплаченої допомоги по безробіттю за період з 14.06.2012р. по 03.09.2012р., тобто по дату фактичного його звільнення, зміненої рішенням суду.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Трускавецького міського центру зайнятості відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді
Мойсюк М.І.
Пасічник С.С.