21 січня 2015 року м. Київ К/9991/51373/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області до старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов щодо стягнення виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року,
У липні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Галугою В.Я. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-3770, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 13 травня 2009 року на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року, якою зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області провести з 1 квітня 2008 року перерахунок призначеної ОСОБА_2 державної і додаткової пенсій згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком 481 грн, з 1 квітня 2008 року та 482 грн з 1 липня 2008 року, з квітня 2008 року, встановленого статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», винесено постанови від 30 червня 2009 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 850 грн та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 21,62 грн. Вважає, що оскаржувані постанови винесені відповідачем з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», виходячи з наступного. Постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Галуги В.Я. про відкриття виконавчого провадження від 22 травня 2009 року щодо виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2008 року, якою встановлено строк для добровільного виконання до 29 травня 2009 року, було отримано позивачем 26 травня 2009 року. Проте забезпечити виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2008 року в строк, встановлений для добровільного виконання, позивач не мав змоги через відсутність у нього копій постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2008 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2009 року. Після отримання 3 червня 2009 року від Івано-Франківського окружного адміністративного суду копій зазначених судових рішень позивачем 9 червня 2009 року було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 На думку позивача, перерахунок здійснено ним добровільно, а не під час примусового виконання, у зв'язку з чим підстави для винесення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій відсутні.
Просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Галуги В.Я. щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій; скасувати постанови від 30 червня 2009 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 850 грн та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 21,62 грн, винесені старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Галугою В.Я.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Галуги В.Я. при винесенні постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 30 червня 2009 року ВП №12938258.
Скасовано постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Івано-Франківській області Галуги В.Я. від 30 червня 2009 року ВП №12938258 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області, судами порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовну вимогу про скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 травня 2009 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Галугою В.Я. постановою відкрито виконавче провадження з приводу виконання виконавчого листа №2а-3770, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 13 травня 2009 року на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року, та надано строк для добровільного виконання судового рішення в термін до 29 травня 2009 року. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 22 травня 2009 року надійшла на адресу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області 26 травня 2009 року.
Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Згідно з частиною другою статті 30 Закону № 606-XIV у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 606-XIV у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування постанови про стягнення виконавчого збору відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, оскільки позивач не скористався правом, наданим частиною другою статті 30 Закону № 606-XIV, та не подав відповідачу письмову заяву про відкладення виконавчих дій у зв'язку з несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Іваненко Я.Л.