21 січня 2015 року м. Київ К/9991/61605/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити нарахування щорічної разової грошової допомоги за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2011 року,
У червні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що є інвалідом війни ІІ групи, тому відповідно до положень частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Проте всупереч вимозі зазначеного Закону щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2009 рік була виплачена позивачу не в повному розмірі. Просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи до 5 травня 2009 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком згідно частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та забезпечити виплату.
Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області в частині недонарахування ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік як інваліду війни ІІ групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2011 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області залишено без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2009 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області, судами порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи.
Частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (у редакції, чинній з 9 липня 2007 року) встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п'яту статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
У 2009 році позивачу до 5 травня виплачена допомога у розмірі 480 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 18 березня 2009 року № 211.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI не внесено змін та не було зупинено дію частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яка передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211, на яку послався відповідач в касаційній скарзі.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що грошова допомога до 5 травня інвалідам війни ІІ групи повинна виплачуватися органом праці та соціального захисту населення у розмірах, встановлених частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції станом на 22 травня 2008 року з урахуванням положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Іваненко Я.Л.