12 лютого 2015 року м. Київ К/800/49086/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Мойсюк М.І. , Пасічник С.С. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області напостанову Вінницького окружного адміністративного суду 02.06.2014 ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014р. у справі за позовом Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницької області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
У липні 2013 року Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області звернулося до суду з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницької області з вимогами про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 19.08.2011р. про накладення штрафу на ГУДК України у Вінницькій області за невиконання рішення суду.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.06.2014р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014р. апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.06.2014р. залишено без змін.
Відмовляючи у задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної існтанцій виходили з того, що постанова про накладення штрафу від 19.08.2011р. є правомірною та винесена відповідачем у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження".
У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, просить рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Вказує на те, що до ГУДК України у Вінницькій області не надходило ні вимог державного виконавця про вжиття невідкладних заходів щодо повного фактичного виконання виконавчого листа по справі №2-а-14368/08 від 15.07.2010р., ні постанови про накладення штрафу від 19.08.2011р.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.09.2010р. головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Белзою О.І. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-14368/08. Встановлено позивачу строк добровільного виконання рішення до 20.09.2010р., вказана постанова отримана позивачем 14.09.2010р.
26.05.2011р. головним державним виконавцем на адресу ГУДКС України у Вінницькій області направлено вимогу №10791/03-29/7 про зобов'язання до 06.06.2011р. вжити невідкладних заходів щодо повного фактичного виконання виконавчого листа по справі №2-а-14368/08 та повідомити державного виконавця про результати її виконання.
19.08.2011р. головним державним виконавцем Белзою О.І. складено акт про те, що станом на 19.08.2011р. рішення суду не виконано, підтверджень щодо наявності поважних причин невиконання вимог виконавчого документа до підрозділу від сторін не надходило.
19.08.2011р. прийнято постанову про накладення штрафу на ГУДК України у Вінницькій області за невиконання рішення суду у розмірі 680 грн.
Відповідно до положень ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 19.08.2011р. рішення суду та вимогу державного виконавця не виконано, всі матеріали виконавчого провадження містяться в базі Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
Згідно зі ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Таким чином обґрунтованими є висновки судів, що постанова про накладення штрафу від 19.08.2011р. є правомірною та винесена відповідачем у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження".
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суди першої та апеляційної інстанції повно і всебічно встановили обставини справи, надали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень .
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.06.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді
Мойсюк М.І.
Пасічник С.С.