19 лютого2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100010008705 від 04.10.2014 року по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 30.08.1997 року вироком Ватутінського районного суду міста Києва за ч.1 ст.84 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.46-1 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;
- 30.05.2000 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за ч.2 ст.141, ч.2 ст.140, ст.42 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з конфіскацією майна;
- 22.04.2004 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці;
- 17.09.2008 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за ч.2 ст.185, ч.1 ст.309, ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 4 місяці;
- 24.03.2011 року вироком Оболонського районного суду міста Києва за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки; на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 03.10.2012 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за ч.1 ст.357, ч.2 ст.185, ст.395, ч.1 ст.190 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки і 1 місяць; 27.06.2014 року на підставі ст.2 ЗУ «Про амністію у 2014 році» звільнений від відбування покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, з апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року,
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
В провадженні вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він 04 жовтня 2014 року о 1 год. 20 хв., з метою повторного викрадення чужого майна проник до торгового павільйону «Одяг по 55 гривень», розташованого по АДРЕСА_3 , звідки намагався таємно викрасти товар, а саме 50 пар джинсів, загальною вартістю 10 245 гривень, що належать ОСОБА_7 , але не зміг довести злочинний намір до кінця, оскільки на місці вчинення злочину був затриманий працівниками державної служби охорони.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та правову кваліфікацію своїх дій, просить вирок суду змінити, у зв'язку з невідповідністю призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного, внаслідок надмірної суворості.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання в достатній мірі не врахував те, що він щиро розкаявся у вчиненому та сприяв досудовому розслідуванню, має на утриманні батьків пенсійного віку та проживає з бабусею похилого віку, яка є інвалідом II групи та потребує догляду.
За результатами апеляційного перегляду просить призначити йому більш м'яке покарання.
Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, який заперечував проти поданої апеляційної скарги та вважав вирок законним та справедливим, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого ОСОБА_6 , за згодою сторін визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, оскільки учасники судового провадження правильно розуміли зміст цих обставин, і у суду не було сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.
В зв'язку із цим, суд правомірно розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого злочину та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України учасниками судового провадження не оскаржуються та не оспорюються, а тому, у відповідності до положень ст.404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевіряються.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який законом віднесений до категорії тяжких, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, з 11.11.2007 року перебуває на обліку у лікаря нарколога із діагнозом «розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів», на обліку у лікаря психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий. Суд обґрунтовано визнав обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, - його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом першої інстанції не встановлено.
Цим самим спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції не врахував всі обставини, що пом'якшують його покарання - щире каяття та сприяв досудовому розслідуванню у розкритті злочину.
Колегія суддів не визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого - відсутність завданого збитку, оскільки ОСОБА_6 вчинив замах на крадіжку і не встиг розпорядитись викраденим майном. Зазначена обставина передбачена правовою кваліфікацією його дій і врахована судом при призначенні покарання у відповідності до положень ст.68 КК України.
З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винуватого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість по яких не знята та не погашена в установленому законом порядку, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову вчинив замах на умисний корисливий злочин, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, в мінімальних межах санкції ч.3 ст.185 КК України, з реальним його відбуванням, оскільки саме таке пакарання буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередженням вчиненню ним нових злочинів.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого колегія суддів не вбачає, а тому вирок суду першої інстанції залишає без змін.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року, ухвалений відносно ОСОБА_6 , залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
__________________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3