Справа № 755/10013/14 Головуючий у 1 - й інстанції: Чех Н.А.
№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/796/1629/2015
19 лютого 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Гаращенка Д.Р.
при секретарі - Шалапуда Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора, -
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №43-05-И/09 від 04.10.2005 року в розмірі 1 691 435,33 грн., в тому числі: 918 544 грн. - строкова заборгованість, 46 573,31 грн. - прострочена заборгованість, 13 088,58 грн. - строкова заборгованість по відсоткам, 170 614,07 - прострочена заборгованість по відсоткам, 542 615,37 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, а також судовий збір в сумі 3 654 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 грудня 2014 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 15.08.2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року скасувати в частині солідарного стягнення з нього, як з поручителя, та з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором №43-05-И/09 від 04.10.2005 року в розмірі 1 691 435,33 грн. змінити та ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 відмовити повністю у зв'язку із припиненням дії договору поруки №43-05-П/09 від 04.10.2005 року.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що 03.08.2011 року банком на адреси відповідачів було направлено повідомлення про усунення порушень умов кредитного договору №43-05-И/09 від 04.10.2005 року. У відповідності до ч.4 ст.559 ЦК України та договору поруки №43-05-П/09 від 04.10.2005 року порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем пеня за прострочення погашення ОСОБА_5 основної суми заборгованості за кредитом починає розраховуватися з 02.04.2013 року. Таким чином, в силу вимог закону, зобов'язання ОСОБА_3 за договором поруки №43-05-П/09 від 04.10.2005 року були припинені після спливу 6-ти місяців після настання строку погашення основного зобов'язання. У зв'язку з наведеним вважає, що суд 1-ї інстанції безпідставно стягнув з нього, як з солідарного боржника, заборгованість за кредитним договором №43-05-И/09 від 04.10.2005 року. Також, зазначає, що поза увагою суду залишалися обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, а саме те, що відповідачем за період дії кредитного договору було сплачено 347 882,69 доларів США в погашення основного боргу та 1 189 151,88 доларів США нарахованих відсотків за користування кредитом.
В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» Садовський Максим Олександрович проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилався на те, що вони є безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону.
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.
Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 04 жовтня 2005 року між Акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір за №43-05-И/09, відповідно до умов якого банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 1 313 000 грн., зі сплатою 15% річних, на строк до 03 жовтня 2025 року. Позичальником кредит було отримано для придбання 2-х поверхового будинку з 6-ма кімнатами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №43-05-И/09, 04 жовтня 2005 року між Акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір поруки за №43-05-П/09, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 зобов'язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором.
Цього ж дня, 04 жовтня 2005 року між Акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, ОСОБА_5 (іпотекодавець) передала Акціонерному товариству «Банк Фінанси та Кредит» (іпотекодержатель) в іпотеку недобудований житловий будинок АДРЕСА_1.
Також, 04 жовтня 2005 року між Акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, ОСОБА_5 (іпотекодавець) передала Акціонерному товариству «Банк Фінанси та Кредит» (іпотекодержатель) в іпотеку земельну ділянку площею 0,1024 га розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
13 жовтня 2005 року та 19 листопада 2010 року між Акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 було укладено додаткові угоди за №1 та за №2 до кредитного договору №43-05-И/09 від 04 жовтня 2005 року.
03.08.2011 року Акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було направлено повідомлення про усунення порушень умов кредитного договору №43-05-И/09 від 04 жовтня 2005 року та сплату простроченої заборгованості в сумі 88 206,50 грн.
Правонаступником Акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» є Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит».
09 квітня 2014 року Публічним акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було направлено вимоги про усунення порушень умов кредитного договору №43-05-И/09 від 04 жовтня 2005 року та повідомлено, що станом на 02.04.2014 року загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 1 691 435,33 грн., у зв'язку з чим боржникам необхідно негайно сплатити всю заборгованості за кредитом з моменту отримання вимоги.
Оскільки відповідачі свої обов'язки за кредитним договорам №43-05-И/09 від 04 жовтня 2005 року належним чином не виконують, що призвело до виникнення заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості по договору в судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги та, стягуючи з солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №43-05-И/09 від 04.10.2005 року в розмірі 1 691 435,33 грн., суд 1-ї інстанції посилався на те, що з досліджених судом доказів достовірно встановлено, що відповідачі, як боржник та поручитель, свої зобов'язання за кредитним договором №43-05-И/09 від 04 жовтня 2005 року не виконують, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» є обґрунтованими.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів на в повній мірі відповідає вимогам закону.
Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Пунктом 3 додаткової угоди №2 до кредитного договору №43-05-И/09 від 04.10.2005 року встановлено, що позичальник зобов'язується щомісяця в термін з 01 по 10 число (включно) кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтентного платежу в сумі 13 995,34 грн.
Згідно з п. 6.1 кредитного договору №43-05-И/09 від 04.10.2005 року за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.
ОСОБА_5 свої обов'язки за кредитним договором №43-05-И/09 від 04.10.2005 року належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості.
Станом на 02.04.2014 року заборгованість за кредитним договором №43-05-И/09 від 04.10.2005 року становить 1 691 435,33 грн., в тому числі: 918 544 грн. - строкова заборгованість, 46 573,31 грн. - прострочена заборгованість, 13 088,58 грн. - строкова заборгованість по відсоткам, 170 614,07 - прострочена заборгованість по відсоткам, 542 615,37 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.
Відповідно до вимог ст.554 ЦК України, в разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, відповідає за сплату основного боргу і процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.
Оскільки факт не виконання відповідачем ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору №43-05-И/09 від 04.10.2005 року достовірно встановлений, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув солідарно з відповідачів, як з боржника та поручителя, на користь позивача заборгованість за договором кредиту на загальну суму 1 691 435,33 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що в силу вимог закону договір поруки №43-05-П/09 від 04.10.2005 року є припиненим, колегія суддів вважає необгрутованими, з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Частиною 1 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 (а відтак і ОСОБА_3) первинно взяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 02 жовтня 2025 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.
У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав, передбачене частиною 2 статті 1050 ЦК України, право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 09 квітня 2014 року, у тому числі поручителю, вимогу про негайне повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів.
Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
З системного аналізу вказаних вище норм права вбачається, що, у разі зміни кредитором на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.
Оскільки Публічним акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» 09 квітня 2014 року було змінено строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором №43-05-И/09 від 04.10.2005 року, то саме з цієї дати починається перебіг шестимісячного строку на звернення кредитора з вимогою до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором №43-05-И/09 від 04.10.2005 року.
З позовною заявою про дострокове солідарне стягнення з відповідачів, як з боржника та поручителя, на користь позивача заборгованості за кредитним договором №43-05-И/09 від 04.10.2005 року на загальну суму 1 691 435,33 грн. банк звернувся 11 квітня 2014 року, тобто в межах шестимісячного строку встановленого на звернення кредитора з вимогою до поручителя.
За наведених обставин правових підстав вважати, що договір поруки №43-05-П/09 від 04.10.2005 року є припиненим, немає.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено шестимісячний строк встановлений на звернення кредитора з вимогою до поручителя, оскільки банком пеня за прострочення погашення ОСОБА_5 основної суми заборгованості за кредитом починає розраховуватися з 02.04.2013 року, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За своєю суттю пеня не є частиною основного зобов'язання або відсотків, що підлягають щомісячній сплаті, а є заходом, спрямованим на мінімізацію порушень графіку погашення заборгованості, а тому початок нарахування пені за невиконання основного зобов'язання жодним чином не свідчить про настання строку виконання основного зобов'язання в цілому та не свідчить про початок перебігу строку на пред'явлення вимоги до поручителя.
Не відповідають встановленим обставинам справи та дослідженим судом доказам доводи апеляційної скарги про те, що поза увагою суду залишалися обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, а саме те, що відповідачем за період дії кредитного договору було сплачено 347 882,69 доларів США в погашення основного боргу та 1 189 151,88 доларів США нарахованих відсотків за користування кредитом, оскільки кредит був наданий ОСОБА_5 у гривнях і платежі по кредиту здійснювались у гривнях, а всі сплачені відповідачем платежі по кредиту за період з 04 жовтня 2005 року відображені в розрахунку заборгованості по кредиту і були враховані судом.
Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду також не спростовують.
Проте, вирішивши правильно спір по суті, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат, стягнувши понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 грн. солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3, так як стаття 88 ЦПК України не передбачає солідарного стягнення судових витрат.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З платіжного доручення №8972 від 04 квітня 2014 року вбачається, що Публічним акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 3654 грн., спір вирішено на користь позивача, позов задоволено в повному обсязі, а тому судові витрати, понесені позивачем, повинні бути відшкодовані відповідачами в рівних частках.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року в частині стягнення понесених позивачем судових витрат солідарно із відповідачів підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з кожного з відповідачів на користь позивача понесених ним судових витрат в розмірі 3654 грн. в рівних частинах - по 1827 грн. з кожного, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» витрат по сплаті судового збору в сумі 3654 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 25745867) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 25745867) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827 грн..
В іншій частині заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: