18 лютого 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів: Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.
при секретарі: Шалапуда Н.П.
за участю:
позивача ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу укладеного між позивачем та відповідачем, реєстрація якого відбувалась Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї 30.12.1978, актовий запис №3065.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.12.2014 позов задоволено. Шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 30.12.1978 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №3065 - розірвано.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції. Апелянт посилається на те, що рішення було прийняте без повного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи, а також недоведеними є ті обставини, які суд визнав встановленими. В обґрунтування своїх доводів вказує, що вони з позивачем ведуть спільне господарство, в 2010 році сторони з ініціативи позивача пройшли обряд вінчання та судом не було застосовано заходів щодо примирення подружжя в порядку ст. 111 Сімейного кодексу України.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи. В зв'язку з наведеними обставинами та керуючись ч. 2 ст. 305 ЦПК України судом була винесена ухвала про розгляд справи у її відсутності.
Справа № 761/15621/14
№ апеляційного провадження:22-ц/796/290/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Саадулаєв А.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що шлюб між сторонами носить формальний характер, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача та його збереження буде суперечити їхнім інтересам.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
При розгляді справи в суді першої інстанції встановлено, що 30.12.1978 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у Лівобережному відділі державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №3065 (а. с. 4). Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3Відповідно до відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в м. Києві від 19.06.2014 ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час не підтримують шлюбних відносин та мають дітей, які на даний час є повнолітніми.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3,4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи, що в суді першої інстанції було встановлено, що у позивача відсутня вільна згода на перебування у шлюбі, втрачене почуття любові до відповідача, збереження шлюбу суперечитиме його інтересам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надавав сторонам часу на примирення не відповідають матеріалам справи, оскільки 30.09.2014 судом було надано строк для примирення сторін до 10.11.2014, але таким правом вони не скористались (а. с. 21-22), а тому дана обставина не може бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Посилання апелянта на факт вінчання з позивачем також не спростовують рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 21 СК України релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя.
Інші доводи апелянта також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: С.Г. Музичко
Н.О. Прокопчук