17 лютого 2015 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Нежури В.А., Соколової В.В.
при секретарі - Троц В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що сімейне життя з ОСОБА_1 не склалося, оскільки між ними постійно виникали сімейні сварки, ініціатором яких була відповідачка. Зазначав, що він є інвалідом другої групи, часто хворіє, у зв'язку з чим потребує стороннього догляду, однак дружина часто залишала його без належної уваги, що унеможливлює подальше збереження їх сім'ї.
Спільних дітей вони не мають, спільне господарство не ведуть, спору щодо поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя між ними немає.
З урахуванням наведеного, просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 р. позов задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 20.06.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №542 розірвано. При реєстрації розірвання шлюбу у відділі РАЦС ОСОБА_1 залишено її дошлюбне прізвище «ОСОБА_1».
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Справа № 761/9843/14-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/335/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Гуменюк А.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.
Вважала, що суд першої інстанції не звернув увагу на її доводи про невідповідність та безпідставність викладених позивачем мотивів розлучення, які не підтверджуються жодними доказами.
Зазначала, що суд першої інстанції позбавив її можливості бути присутньою у судовому засіданні в якому було ухвалено рішення, оскільки вона не була належно повідомлена про дату та час судового засідання.
В судову засіданні ОСОБА_1 та її представник просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними, а рішення суду законним та обґрунтованим. Наполягав на розірванні шлюбу, вважав, що збереження сім'ї неможливе, оскільки він з 31.05.2013 р. проживає з іншою жінкою з якою бажає створити нову сім'ї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебуваються у зареєстрованому шлюбі з 20.06.2009 р.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд обґрунтовано виходив з того, що між сторонами втрачено почуття любові та взаєморозуміння, шлюб фактично розпався, сторони не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, спільного господарства не ведуть.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Фактичні шлюбні відносини та ведення ними спільного господарства припинені. ОСОБА_1 підтвердила, що з 31.05.2013 р. позивач проживає з іншою жінкою, що і стало причиною припинення їх подружніх відносин.
Доводи апеляційної скарги про те, що мотиви розлучення, зазначені в позовній заяві є безпідставними та не відповідають дійсності, не спростовують правильність висновків суду про неможливість збереження сім'ї.
Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції позбавив її можливості бути присутньою в судовому засіданні в якому було ухвалено рішення є безпідставним, оскільки сторони про день та час розгляду справи, призначеної на 16 жовтня 2014 р. були повідомлені, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с.30).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і містять посилання на обставини, які не впливають на законність ухваленого рішення, а тому колегія суддів не убачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: