1[1]
17 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарія ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року,
Цим вироком,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, українець, громадянин України, який зареєстрованийта проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,
- 12.10.2006 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі умовно із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України зі встановленням іспитового строку 1 рік;
- 17.10.2007 року Оболонським районним судом м. Києва за ч, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 315, із застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 26.08.2009 року згідно ст. 84 КК України;
- 25.11.2011 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 1ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. 205 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
- 20.06.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 03.07.2014 року на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію» від 08.04.2014 року;
- 24.11.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2014 року ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. Запобіжний захід у виді домашнього арешту ОСОБА_6 змінено, до набрання вироком законної сили застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взято його під варту в залі суду.
Судом першої інстанції визнано доведеним, що 09.11.2014 року, приблизно о 13 год. 00 хв. у ОСОБА_6 , який перебував у приміщенні магазину «Пул енд Беа» у ТРЦ «Дрім Таун» по пр-ту Оболонському, 1-Б у м. Києві, де переглядав товари, що знаходилися на вітринах магазину, взяв декілька із них, після чого направився до примірочної кабіни, виник умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій умисел ОСОБА_6 , перебуваючи в примірочній магазину «Пул енд Беа» та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, від'єднав захисні магнітні кліпси від шкіряної куртки чорного кольору артикул № 5711/526/800 вартістю 1 599 грн. 20 коп (без урахування ПДВ), яку взяв на вітрині магазину «Пул енд беа», після чого одягнув дану куртку на себе, а поверх неї свою куртку, в якій він прийшов до магазину. Продовжуючи реалізувати свій умисел, ОСОБА_6 направилася до виходу із магазину та не розрахувавшись вийшов за межі магазину, після чого спрацювала рамка сигналізації та його було зупинено працівником служби охорони магазину.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_6 міг спричинити ТОВ «Пул енд Беа Україна» матеріальну шкоду на суму1599, 20 грн.
Крім того, 21.12.2014 року приблизно о 18 год. 00 хв. у ОСОБА_6 , який перебував у приміщенні магазину «Бершка», що в ТРЦ «Дрім Таун» по пр-ту Оболонському, 1-Б у м. Києві, де переглядав товари, що знаходилися на вітринах магазину, взяв чорну шкіряну чоловічу куртку, яка йому сподобалася та направився до примірочної кабіни, виник умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме чорної чоловічої шкіряної куртки вартістю 1 999 грн. 17 коп. (без урахування ПДВ), яка належить ТОВ «Бершка Україна».
Реалізуючи свій умисел ОСОБА_6 , перебуваючи в примірочній магазину «Бершка», переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, одягнув на себе шкіряну чоловічу куртку чорного кольору артикул № 8979/208/800/03 вартістю 1 999 грн. 17 коп., (без урахування ПДВ), яку він взяв на вітрині магазину «Бершка», після чого одягнув поверх даної курткисвою куртку, в якій він прийшов до магазину.
Виконавши всі дії, які ОСОБА_6 вважав необхідними для повторного таємного викрадення чужого майна, останній, не сплативши за товар, пройшов повз лінії кас, однак спрацювала сигнальна рампа на виході з магазину «Бершка», в результаті чого ОСОБА_6 було затримано працівниками магазину.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_6 міг спричинити матеріальну шкоду ТОВ «Бершка Україна» на загальну суму 1 999 грн. 17 коп. без урахування ПДВ.
В апеляційній скарзі заступник прокурора м. Києва, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок Оболонського районного суду м. Києва від 29.12.2014 року змінити в частині призначеного ОСОБА_6 покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (незастосування судом ч. 4 ст. 70 КК України); ухвалити ухвалу, якою призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі.На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України вирок Дніпровського районного суду м. Києва від24.11.2014 року виконувати самостійно.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскільки обвинувачений повторно вчинив закінчені замахи на крадіжку 09.11.2014 року та 21.12.2014 року, тобто до і після засудження за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2014 року, суд першої інстанції був зобов'язаний визначити ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів, яке порівняно з призначенням покарання за сукупністю вироків, покращує становище обвинуваченого, а тому вважає, щообов'язковому застосуванню у даному випадку підлягає саме ч. 4 ст. 70 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є правильним, ґрунтується на зібраних та належним чином перевірених у суді доказах, і ніким по справі не оспорюється.
З огляду на доведеність винності, вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 65 КК України призначив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України 2 роки позбавлення волі. Також на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2014 року визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.
Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки у даному випадку необхідно було застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК.
Так, обвинувачений повторно вчинив закінчені замахи на крадіжку 09.11.2014 року та 21.12.2014 року, тобто як до, так і після засудження за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2014 року. Вказані епізоди злочинної діяльності охоплюються єдиною кваліфікацією за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
Чинне законодавство України про кримінальну відповідальність не передбачає можливості призначення покарання за окремі епізоди злочинної діяльності. За таких обставин, призначивши покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, суд першої інстанції був зобов'язаний визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги заступника прокурора м. Києва, оскільки призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів покращує становище обвинуваченого, порівняно з призначенням покарання за сукупністю вироків, а тому обов'язковому застосуванню підлягає саме ч. 4 ст. 70 КК України.
На підставі викладеного вирок Оболонського районного суду м. Києва від 29.12.2014 року підлягає зміні в частині призначеного ОСОБА_6 покарання узв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2014 року щодо ОСОБА_6 виконувати самостійно.
В іншій частині вирок Оболонського районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
_______________ ______________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/796/512/2015 Категорія: ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1