17 лютого 2015 року м. Київ
Колегія судців судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарі Троц В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Науковець» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2014 у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Науковець», Національна академія наук України, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним та не чинним з дати прийняття пункту розпорядження та відновлення становища, що існувало до порушення, -
У серпні 2011 року ОСОБА_1 . звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 13.08.2014, просив:
§ визнати недійсним та нечинним п.2 та п.2.2 Розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації №1609 від 25.08.2005;
§ визнати недійсним ордер на жиле приміщення №01525 серії Б від 02.09.2005, виданий Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією на жиле приміщення ОСОБА_2;
§ відновити становище, що існувало до порушення прав позивача, шляхом повернення спірному приміщенню статусу службового.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.01.2011 на зборах правління ОСББ «Науковець» позивача було обрано головою правління та передано всю документацію об'єднання для поточного управління. З отриманих документів йому стало відомо про те, що права власників житла - співвласників допоміжних приміщень будинку АДРЕСА_1 порушено наступним чином: в складі будинку, що підтверджується актом приймання - передачі від 29.05.2003 з балансу ДЖКП НАН України на баланс ОСББ «Науковець» була передана службова квартира. За поверховим планом БТІ вказане приміщення знаходиться у підвалі будинку, через що не може бути жилим приміщенням та відноситься до допоміжних приміщень загального користування, які є спільною власністю всіх власників квартир будинку.
Справа № 761/13008/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц-796/819/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В. .
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
На підставі п.2 та п.2.2 Розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації №1609 від 25.08.2005 вказана квартира виключена із складу службових житлових приміщень та надана для проживання ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_3, без їх згоди співвласників будинку, в тому числі і позивача.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2014 відмовленоу задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Науковець», Національна академія наук України, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним та не чинним з дати прийняття пункту розпорядження та відновлення становища, що існувало до порушення.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача подано апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, оскільки судові рішення, які покладені в основу оскаржуваного рішення були ухвалені у справах де брала участь інша особа - Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, яка не є правонаступником Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації. Ідентичні доводи містить і апеляційна скарга третя особа ОСББ «Науковець».
В судовому засіданні представник позивача, який також представляє інтереси третьої особи ОСББ «Науковець» підтримав подані ним апеляційні скарги, просив про її задоволення, скасування рішення суду та задоволення заявлених позовних вимог.
Представник Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та представник ОСОБА_2 заперечували проти доводів обох апеляційних скарг, просили їх відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, перевіривши доводи обох апеляційних скарг, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності факту належності приміщення до нежитлового фонду. Крім того, врахував що судовими рішеннями було встановлено, що на момент видачі ордеру на квартиру ОСОБА_2 ні в кого не було підстав вважати дану квартиру нежилим приміщенням, а також встановлений факт відповідності дій Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації прий прийнятті розпорядження від 25.08.2002 №1609 «Про надання жилої площі, розгляд звернень громадян та організацій, підприємств і установ району», на підставі якого видано ордер на жиле приміщення.
Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлено, що Розпорядженням представника Президента України № 459 від 24.06.1994 було затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету ЖРЕП-2 АН України про надання службової двокімнатної квартири АДРЕСА_1 двірнику ОСОБА_2 на родину з двох осіб: вона та її син ОСОБА_3 /т.1 а.с.237/
05.07.1994 ОСОБА_2 був виданий ордер № 226 на право заняття службового житлового приміщення, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1 житловою площею 25,6 кв.м. /т.1 а.с.242/
Розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації №1609 від 25.08.2005 (п.п.2.2 пункту 2) виключено із складу службових житлових приміщень організацій, підприємств і установ району на підставі їх клопотань та надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яку з 1994 року займає ОСОБА_2 з родиною 2 особи : вона та син ОСОБА_3 /т.1 а.с.43/
На підставі вищезазначеного розпорядження Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 02.09.2005 видано ордер №01525 серія Б ОСОБА_2 з сім'єю з двох осіб, вона та син ОСОБА_3, на право зайняття жилого приміщення жилою площею 25,6 кв.м., яке складається з двох кімнат в ізольованій квартирі за адресою : АДРЕСА_1 /т.1 а.с.40/.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЖК України ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Згідно з положеннями ст. 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
В позовні заяві позивач вказує на те, що квартира № 41 знаходиться в підвальному приміщенні, а тому не може вважатися житловим приміщенням і бути передана для проживання осіб. Разом з тим, вказане не підтверджується належними доказами та спростовується наведеним вище.
Обставини щодо передачі у користування вказаної квартири ОСОБА_2 були встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2013 у цивільній справі №2-12019/11 провадження №2/761/931/2013, яким відмовлено у задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, національної академії наук України, треті особа: ОСОБА_2, ОСББ «Науковець» про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним ордеру на квартиру.
Зокрема, встановлено, що Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація діяла в межах своєї компетенції, належним чином розглянула всі необхідні документи щодо виключення із числа службових квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та прийняла розпорядження від 25.08.2002 №1609 «Про надання жилої площі, розгляд звернень громадян та організацій, підприємств і установ району», на підставі якого видано ордер на жиле приміщення /т.1 а.с.53-56/.
Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.11.2013, відповідно набрало законної сили /т.1 а.с.40-52/.
В силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи, що вказаним судовим рішенням були встановлені обставини щодо передачі вказаної квартири у користування ОСОБА_2 та компетенції Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації при прийнятті розпорядження №1609 від 25.08.2002 «Про надання жилої площі, розгляд звернень громадян та організацій, підприємств і установ району», то воно носить преюдиційний характер щодо вказаних обставин. А тому доводи обох апеляційних скарг щодо безпідставності його використання в мотивувальній частині оскаржуваного рішення є необґрунтованими.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.12.2010 у цивільній справі №2-11862/10 відмовлено у позові ОСОБА_8 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСББ «Науковець», ОСОБА_2 при визнання приміщення нежилим). При цьому, судом встановлено, що на момент видачі ордеру на квартиру ОСОБА_2 ні в кого не було підстав вважати дану квартиру нежилим приміщенням. Дане рішення набрало законної сили після перегляду його Апеляційним судом м. Києва 07.04.2011 /т.1 а.с.208-210/
Тобто даним рішенням встановлені обставини щодо статусу приміщення - квартири АДРЕСА_1 на момент видачі ордеру ОСОБА_2, а саме відсутності статусу нежитлового приміщення, то воно також носить преюдиційний характер щодо обставин передачі у користування ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1.
Інших доводів, крім необґрунтованого покладення в основу оскаржуваного рішення інших судових рішень, як апеляційна скарга позивача, так і апеляційна скарга ОСББ «Науковець» не місять, а в силу ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
В судовому засіданні представник позивача та ОСББ «Науковець» заявив про наявність неналежного відповідача, на що суд першої інстанції не звернув уваги. Проте, вказані доводи не приймаються до уваги апеляційного суду в якості підстав для скасування рішення з огляду на наступне.
В силу ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 33 цього Кодексу суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
З матеріалів справи вбачається, суд розглянув справу в межах заявлених позовних вимог. Виходячи з положень процесуального закону суд позбавлений права здійснювати заміну відповідача, а тому пред'явлення позову не до тієї особи, що має відповідати є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Проте, враховуючи обставини даної справи, а саме: відсутність правонаступника Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, предмет позову - приміщення, його статус та належність, а також наведене судом першої інстанції обґрунтування, дають підстави стверджувати, що вказане не призвело до неправильного вирішення справи по суті, а тому не є підставою для скасування рішення суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права. З мотивувальної частини рішення також вбачається, що судом першої інстанції дана належна оцінка зібраним доказам та обставинам справи, з дотриманням норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Науковець» - відхилити
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2014 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: