03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц /796/2621/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - СаадулаєвА.І.
Доповідач - Ящук Т.І.
12 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Ящук Т.І.
суддів - Чобіток А.О., Антоненко Н.О.
при секретарі - Басюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10026/045 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10026/045 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановила:
У вересні 2014 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь курсову різницю суми заборгованості у розмірі 19 368 грн. 23 коп., а відповідно до уточненої заяви просив стягнути курсову різницю суми заборгованості за кредитним договором - 8843 грн. 71 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати на ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що прострочена заборгованість обліковується на рахунках у валюті наданого кредиту - доларах США, а також судом помилково встановлено, що позивач взяв на себе певний ризик щодо коливання курсу, оскільки кредитним договором такий ризик не передбачено.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити; відповідач вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача обґрунтовував позовні вимоги тим, 20.09.2013 року банк звертався до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, за наслідками розгляду якого 20.11.2013 року було ухвалено рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача на користь позивача.
Прострочена заборгованість обліковується на рахунках у валюті наданого кредиту - у доларах США. Враховуючи те, що при поданні позовної заяви в 2013 році позивачем було здійснено розрахунок заборгованості за основним боргом в еквіваленті по курсу Національного банку України станом на дату ухвалення рішення Шевченківським районним судом м. Києва (20.11.2013) - 7,993 грн. за один долар США, а станом на 18 вересня 2014 року рішення суду не виконано, та враховуючи, що курс гривні до долара США складає 13,08 грн., виникла різниця заборгованості, яка обліковується на прострочених рахунках відповідача та станом на 18.09.2014 року складає 3760,82 долари США, що становить 19 368 грн. 23 коп.
В уточненій позовній заяві представник позивача просив стягнути різницю суми заборгованості за кредитним договором - 8843 грн. 71 коп.
Відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2014 року стягнуто з відповідача ОСОБА_3 заборгованість у доларах США відповідно до курсу, що існував на момент стягнення. Оскільки чинним законодавством України не передбачено стягнення з жодної із сторін договору курсової різниці в разі збільшення або зменшення курсу іноземної валюти до національної грошової одиниці, суд першої інстанції визнав позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, вважає висновки законними і такими, що відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги представника ПАТ «Державний ощадний банк України» зводяться до тверджень про неправильне застосування судом першої інстанції положень ч. 2 ст. 533 ЦК України з огляду на те, що при виконанні рішення суду про стягнення заборгованості кошти, сплачені боржником у гривнях, банк зараховував на погашення заборгованості у доларах США по тому курсу валют НБУ, що існував на день погашення.
Проте такі доводи апелянта колегія суддів вважає безпідставними, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року, звертаючись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, представник позивача ПАТ «Державний ощадний банк України» просив стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 53 498 грн. 57 коп., посилаючись на те, що станом на 08.09.2013 року загальна сума заборгованості по кредиту становить 5480,28 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 43 803 грн. 88 коп., та складається із: заборгованості по кредиту ( сплаті чергових платежів) - 4912,94 долари США, прострочених відсотків за користування кредитом - 118,88 доларів США, пені - 430,31 долар США ( 410,46 доларів США - за прострочення сплати чергових платежів, 19,85 доларів США - за прострочення сплати відсотків).
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф за невиконання зобов'язань згідно з договором застави, а саме - за несплату страхового платежу в розмірі 5% від договірної вартості предмету застави та за невиконання умов кредитного договору в сумі 9165 грн. та 18,15 доларів США.
Загальна сума заборгованості, яку просив стягнути позивач, складала 53 498 грн. 57 коп., тобто була визначена позивачем у гривнях.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто основну суму заборгованості, прострочені проценти та пеню, на загальну суму 43658 грн. 80 коп.,
В задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій - 9 165 грн. та 18,15 доларів США - суд першої інстанції відмовив.
Не погоджуючись з рішенням у частині відмови у задоволенні позовних вимог, представник позивача оскаржив рішення в апеляційному порядку, та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2014 року рішення суду першої інстанції у цій частині було скасовано та ухвалено нове , яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість у розмірі 9165 грн. та 18,15 доларів США.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.
Враховуючи, що позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором (залишок кредиту, відсотки та пеня) у гривнях, саме такі позовні вимоги були задоволені судом, при цьому у резолютивній частині рішення сума заборгованості у доларах США не визначалась, вказана лише загальна сума заборгованості у гривнях, у цій частині рішення суду позивачем не оскаржувалось, то загальна сума заборгованості за вищевказаним рішенням суду, до сплати якої зобов'язаний відповідач, з урахуванням рішення Апеляційного суду м. Києва від 20.01.2014 року, становить: 43 658 грн. 80 коп. + 9 165 грн. + 18,15 доларів США.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач під час проведення виконавчого провадження 18.09.2014 року сплатив визначені суми у гривнях, а також 18,15 доларів США - по курсу на день сплати.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що стягнення курсової різниці, що виникла внаслідок зарахування позивачем суми заборгованості , присудженої рішенням суду до стягнення у гривнях, у доларах США по курсу НБУ гривні до долара США на день сплати, не передбачене чинним законодавством.
Рішеннями Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2013 року та Апеляційного суду м. Києва від 20.01.2014 року була визначена, відповідно до позовних вимог позивача, уся загальна сума заборгованості, що виникла станом на 08.09.2013 року, що підлягала сплаті відповідачем.
Враховуючи, що у період з 08.09.2013 року до дня сплати заборгованості за рішенням суду відповідачем зобов'язання залишалось не виконаним, то відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року зазначена обставина не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що визначення суми позовних вимог у доларах чи гривнях є правом позивача, висновків суду в оскаржуваному рішенні не спростовують, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2013 року в частині стягнення заборгованості в сумі 43 658 грн. 80 коп., набуло законної сили, грошове зобов'язання рішенням суду визначено до виконання лише у гривнях, то підстави для застосування положень ч. 2 ст. 533 ЦК України при його виконанні - відсутні, а тому доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення судом в оскаржуваному рішенні зазначеної норми матеріального права є безпідставними.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10026/045 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: